Трійнят всіх будете забирати? – Чоловік був розгублений, а я вже мріяла про них …

Гості ще на весіллі були впевнені: вже ці-то точно не розлучаться, будуть радіти життю кожну хвилину. Бажали любові, діточок і золотого весілля.

Люда натяки почула, відкладати не стала. Ніяких “пожити для себе” у неї і в думках не було, без дітей не життя.

На жаль, з першою вагітністю почалися проблеми. Ембріон завмер, помітили не відразу. Але лікарі привели організм молодої жінки в порядок, над заворушеннями просто посміялися, мовляв, у багатьох буває. Збій, наступного разу вийде.

Наступний раз вийшов би, але позаматкова вагітність здорово підвела Людмилу. Після екстреної операції лікарі відводили очі, пояснювали жінці: більше вона вагітною не буде.

Горювала пара – словами не описати. Але Саша сказав, потрібно сподіватися, у житті багато можливостей. Потрібно тільки бути до них готовими. А поки життя влаштувати, фінансову ситуацію підтягнути.

Горе їх зблизило, вони намагалися не згадувати про операцію. Купили дачу і по машині, робили кар’єру, пару раз в рік відправлялися куди-небудь в подорож. Але порожнеча відчувалася.

Про усиновлення першим заїкнувся чоловік, Людмила не сміла пропонувати здоровому чоловіку чужу дитину. Вона швидше повірила б, що він піде до іншої. Але чоловік сказав:

– А ти не думала про дитячий будинок? У тебе всі подружки з колясками, ти постійно з їхніми дітьми сидиш. Потрібно б свою ростити, а то всі сили покладеш на племінників та друзів, а залишишся ні з чим.

– Я постійно думаю. Але навіть заїкнутися боялася, Саш. Думала, у тебе інші плани …

Чоловік поцілував її в скроню, засміявся, назвав дуркою.

А Люда вже гадала, хлопчик у них з’явиться чи донька. Саша хотів балувати принцесу. Але вирішили, як доля підкаже, так і зроблять, не на ринок ж йдуть.

Ось тут Люда почала дякувати небо за передбачливість чоловіка. Поки вони збирали документи, всі із задоволенням їм допомагали: матеріальне становище сім’ї перетворювало їх в ідеальних усиновителів. І ось формальності залишилися позаду, потрібно було тільки зайти в дитячий будинок. І зрозуміти, хто з діток чекає саме їх.

Вирішили тільки, що не новонароджений. Вік уже тиснув, їм хотілося залишатися молодими батьками. А новонароджений означав ще й довге очікування в черзі. Старших діток теж чимало, хіба вони не натерпілися? Їм давно пора додому.

В дитбудинку

До приїзду всі дітлахи перебували на майданчику. Подружжя розгублено дивилися в їхній бік, ніяково було розглядати і вибирати живого чоловічка.

Поки вони м’яли, хтось смикнув жінку за руку.

Це була крихітна дівчинка, років чотирьох. Білесенька, з веснушками на носі, вона зморщила його від хвилювання і запитала:

– Тітонька, а ви мама чи просто так прийшли?

Люда дивилася на ці веснянки, і розуміла: вона чекала їх все життя. Це і є її донечка. Молода жінка присіла, відповіла:

– Ми за тобою прийшли. Хочеш стати нашою донькою?

Дівчина залізла на ручки до Олександра, ні, на ручки до тата. Так вони і прийшли до директора. Але той раптом спохмурнів, похитав головою і велів дівчинці повернутися в групу з вихователем.

Люда насторожилася, за цю дівчинку вона готова була битися, як мама. З усією системою відразу.

Директор зітхнув:

– Ця дівчинка не одна. І одна вона в сім’ю йти відмовляється.

Люда перебила:

– Не страшно. – озирнулася на чоловіка: – Ну скажи, Саш! Візьмемо і братика?

– Та ні, сестра у неї. Дві сестри. Трійнята. Впевнені, що вивезете трьох дівчаток-ровесниць? Не кожен потягне таке …

Люда дивилася на чоловіка і очам не вірила: він сяяв. Відразу три принцеси в будинку! Як можна було відмовитися від такого дива?

Директор зітхнув тільки:

– І не від такого відмовляються. Їхня мати теж тут росла. Не встигла вийти – залетіла. Молоденька зовсім була, та й не дуже за здоров’ям стежила. У пологовому залі і померла, чудо що діти всі вижили. Хоч і розбирають немовлят швидко, відразу трьох ніхто не хотів. А ділити ми їх не стали. І так сімей позбавлені, нехай хоч сестри будуть.

– Ми хочемо, – квапливо запевнила Людмила, Саша її підтримав:

– Хочемо! І потягнемо, ми готувалися!

І пара пішла знайомитися з дочками.

Нову квартиру вони вибирали разом: хотілося, щоб у кожної з дочок були свої кімнати …