Психологія

Економні знайомі запросили на день народження. Додому прийшла голодна

Є у мене такі знайомі, яких я називаю економними. Економлять практично на всьому. На їжі, на одязі. Ні, вони цілком забезпечені люди, які не перебиваються хлібом та водою. І гроші завжди є. Так що бутерброд з маслом і червоною ікрою можуть собі дозволити.

Я ходжу до них в гості тільки якщо є який-небудь привід. А так просто телефонуємо один одному. Місяць тому вони запросили на день народження чоловіка. Сходила я в гості і прийшла додому зовсім голодна.

Спочатку в моїх планах не було відвідування гостей, тому що знайомі живуть на іншому кінці міста. А день народження випав на будній день. Але потім все ж таки зважилася, та й на роботі в цей день я повинна була раніше звільнитися. У призначений день вранці поклала в сумку куплений заздалегідь подарунок і пішла на роботу.

Знайомі запросили в гості на день народження до чотирьох годинах. Тому в обідню перерву я тільки випила кави і з’їла дві печеньки. Коротше, сильно наїдатися не стала перед застіллям, адже була запрошена в гості.

Ну в загальному до призначеного часу я приїхала до знайомих. Вручила господареві подарунок, побажала щастя-здоров’я. Кажу знайомій, я голодна як вовк, спеціально не їла і підготувалася до свята живота. Звісно я сказала це в жарт. Але знайома каже, звичайно звичайно, мовляв все готово, проходь.

Нас було шестеро гостей, плюс господарі. Вісім чоловік. Зайшовши в кімнату я не побачила накритого столу і зрозуміла, що знайомі вирішили організувати щось на зразок фуршету. У кімнаті не було стільців, а присісти можна було тільки на невеликий диванчик. Звичайно хотілося б нормально посидіти після робочого дня, а не восьмеро на маленькому дивані.

Гаразд, фуршет так фуршет. Знайома вкотила невеликий круглий столик з їжею. І ось тут я пошкодувала, що в обід з’їла тільки два печива.

На столику (я навіть порахувала шматочки, за що мені взагалі анітрохи не соромно) було кілька невеликих тарілочок з нарізками. Всього рівно по вісім шматочків. Вісім шматочків сирокопченої ковбаски (я її дуже люблю), вісім шматочків м’яса, вісім-сиру. Свіжі помідори і огірки, теж по вісім шматочків.

Нарізано все дуже тонко, але красиво. Ах так, ще були два салати в мініатюрних вазочках. Фрукти теж були розраховані строго на вісім чоловік. І завершувала весь цей «багатий» стіл пляшка міцного напою. Коротше, їжте, пийте дорогі гості, що Бог послав.

Я сиджу, жую свій шматочок ковбаски з сиром, а їсти те хочеться! Пити навіть не стала без закуски. Знайома і каже: «Зараз гаряче принесу». Думаю, ну зараз хоча б гарячого поїмо. Та не тут то було! Господиня винесла гаряче. Можна було навіть не брати до уваги.

На тарілці були обсмажені цілком маленькі картоплини і запечені курячі гомілки. Кожному строго по одній! І сміх і гріх. Правда потім тортик був нормального розміру, а не строго порізаний на вісім частин. Загалом повеселилися ми на славу. Пішла додому через півтори години моторошно голодна.

По дорозі додому зайшла в магазин, купила додому продуктів. І вже вдома нормально поїла. Ось так заощадили на гостях мої знайомі. Навіщо було запрошувати людей на день народження, якщо немає можливості або бажання нормально накрити стіл.

За матеріалами

Вам також має сподобатись...