Натхнення

Від мене вагітна дівчина. Яке одружитися? Я гуляти ще хочу

Якось Максим зіткнувся з серйозною проблемою, в якій поспішив зізнатися батькам. Хлопець негайно прийшов до батька і сказав, що хоче з ним серйозно поговорити. Батько відразу відклав справи в сторону і уважно подивився на сина.

– Від мене вагітна дівчина, – несподівано заявив син, – ти скоро станеш дідусем.

Віктор насупив брови, секунду щось обдумав і спокійно запитав:

– Хто вона, хто від тебе завагітніла?

Максим спершу був дуже здивований реакції батька. Він розраховував почути гнівну тираду про те, який він дурний безвідповідальний хлопчисько, що треба думати головою перш, ніж щось робити і т.д.

– Катька з третього під’їзду. Ти, напевно її пам’ятаєш, ми маленькі дружили.

– Пам’ятаю, звичайно. Ну, а в чому проблема? Одружуйся і все буде нормально, – відповів синові Віктор.

– Яке одружитися, тату? Мені скільки років? Я гуляти ще хочу, а не ці пелюшки-сорочечки.

Батько був вкрай обурений почутим. – Тобто з дівками спати, так ти великий! А як відповідальність проявляти за свої вчинки, так ти ще дитина і не награвся? – загримів Віктор.

– Дружина! У нас тут проблема, йди сюди.

З кухні почулися кроки матері Максима.

– Що трапилося?

– Ось, полюбуйся, обрюхатив Катьку-сусідку і в кущі думає.

– І правильно. Що тут взагалі думати? Хто така ця Катька? Злидні та й годі! І хто взагалі знає, наш чи Максимко батько дитини. Підлізла мабуть під сина мого, а тепер в РАЦс тягне. Нас не проведеш, – грізно гриміла мати.

– А раптом це наш онук? – запитав Віктор, – що тоді?

– Спершу експертизу провести треба, а вже потім міркувати. Та й взагалі, ти на чиєму боці, дорогенький мій? До цих бідняків в свати закластися хочеш? Вони рівня взагалі тобі? Чи ми сина ростили, щоб злидням подаруночок зробити? – закипала мати Максима.

– Ну а що, якщо дійсно наш малюк? – Не вгамовувався Віктор.

– Поки немає доказів, я про це навіть думати не хочу. Сидить тут ворожить, внук не внук. Ти ще ромашку візьми, дід недороблений. Загалом, так, сину, завтра йдеш до цієї Катьки і кажеш, що поки експертизу не зробимо, ні про яку дитину розмовляти не будемо. Ми-то їй швиденько доведемо, що нагуляла пузо. Ти все зрозумів? Завтра ж, щоб поговорив!

– Добре, мам, – промимрив похмуро Макс.

Після цих слів мати вирушила назад на кухню, а батько попросив сина розповісти все начистоту, як так все вийшло, що цьому сприяло.

Максим зніяковіло почав:

– На 23 лютого ми напилися в клубі. У мене взагалі відрізало пам’ять, як і що було далі – не пам’ятаю. Прокидаюся у Катьки вдома, голова болить, пити хочу. А вона поруч лежить. І почала мені розповідати, що хотіла мене п’яного проводити до будинку. Ми пішли з клубу.

У парку я накинувся на неї і там все сталося. Тільки я взагалі нічого не пам’ятаю, зовсім. А пізніше вона мені сказала, що чекає дитину, нібито, від мене. А я сам-то глибоко в цьому сумніваюся.

– Ось це справи! Правду кажуть, що діти повторюють долю своїх батьків.

– Тату, це ти про що зараз? – не розумів батька Максим.

– Слухай, сину, тепер і ти мій секрет. Коли я вчився в інституті, то зустрічався з дівчиною. Любов у на була моторошна. Збиралися після диплома одружитися. Але не зрослося. Поїхав я з друзями в село на вихідні, погуляли там, теж напилися. І прокинувся я зовсім не в себе вдома, а в ліжку у твоєї матері. Вона теж завагітніла. Я не міг не одружитися, хоча ніколи і не любив твою мать.

– О це так новина! А я завжди вважав вас створеними одне для одного, а тут ось що відкрилося, – дивувався Максим.

– Я знав, що не зможу кинути дитину, яка не винна в моєму гріху. Тебе ж виховувати треба було, на ноги ставити, вчити. Ось і довелося одружитися проти волі. Так мене батько вчив – твій дід. За всі свої вчинки треба вчитися відповідати, а інакше ти – не мужик. Ось і тобі я кажу, якщо виявиться, що дитина від тебе, накажу одружитися.

Минуло два місяці. Сім’ї постійно скандалили. Ініціатором завжди була Олена – мати Максима. Вона ніяк не хотіла вірити, що ці жебраки-сусіди можуть стати її родичами. Вона всіляко на людях ображала Катю, не давала їй проходу, кричала слідом всякі гидоти. Дівчина вже не знала, куди подітися від ненависної сусідки. І ось одного разу вона зібралася з силами, прийшла в їхній будинок і сказала, що Максим ніякий не батько.

Радості Олени не було меж, вона вигнала дівчину за двері. А та, вся в сльозах, втекла. Її наздогнав Віктор. Він не вірив словам Каті. Він відчував, що вона збрехала просто, щоб від неї відстали.

– Ну давай розповідай на чистоту, – сказав він дівчині, наздогнавши її.

– Що розповідати-то? Максим – справжній батько, тільки дитину я буду виховувати одна. Ваша дружина не дасть мені спокою, прокляне.

– Не говори нісенітниці. Зараз дочекаємося експертизу і будемо вирішувати. Я-то тобі, звичайно, вірю. Але ось Олена … Ти тільки мені особисто покажи довідку, а то дружина може збрехати.

Минуло ще два тижні. Прийшли результати. Вони підтверджували батьківство Максима. Катя показала конверт Віктору. Він же взяв дівчину за руку і стрімко повів кудись.

– Що ви робите, дядько Вітя? – запитала Катя.

– Додому веду. Будеш з нами жити, одружитеся з Максом.

– Ні! Я до вас не піду. Він не любить мене, а просто так насильно життя йому псувати я не буду. Я добровільно все вирішила, ви мене не переконаєте. Мій малюк, сама і виховаю, головне, щоб здоровий був.

З цими словами дівчина похмуро пішла додому. Віктор довго дивився їй услід, після чого побрів додому. Він зайшов на поріг в сильному гніві.

– Ідіть-но сюди! Значить так, синку, дитина це твоя! Результат прийшов! Або ти одружуєшся, або я тебе знати не знаю! – вибухнув Віктор.

Максим, не розуміючи, розвів руками і чекав підтримки від матері.

Та не розгубилася і заголосила:

– Ти що верзеш, дурню? На кой вона нам здалася, та ще й з дитям своїм? Сама лягла під нього, сама нехай і розсьорбує.

– Якщо так, дорогі мої, тоді піду я! – в гніві кричав Віктор, – Грошей у мене вистачить, побудую будинок, заведу господарство, буду допомагати Каті і онуку. А ти, синку, від мене копійки не дочекаєшся, живи тепер як хочеш, раз самостійний такий.

Максим анітрохи не сумнівався в словах батька, він знав його характер, знав, що як він сказав, так і зробить. Віктор-то був справжнім чоловіком. З цими словами він закрив за собою двері.

За матеріалами

Вам також має сподобатись...