Чоловік поставив умови, або він або пасинок. Вибрала чоловіка і не жалію
У шлюбі з батьком сина я прожила 20 років, була тією самою змученою дружиною, яка тягла на собі всю сім’ю. Його тато не знав що таке заробляти і виховувати дітей, всім цим займалася я. Часом ясна річ мої нерви не витримували, бувало могла і вдapити дитину, і покарати за двійки, і на горосі він у мене стояв ще в 80-их.
Батькові дитини ж було абсолютно все одно як він вчиться, де гуляє, чим взагалі займається, як проводить свій час, і хто його друзі. Я ж витягувала сина з поганих кампаній, навіть знаю що він займався не найприємнішими речами, тут без подробиць, думаю і так зрозуміло.
Після того як я шукала його по дворах, тягла додому, а потім відправлялася шукати його татуся, той ясна річ з іншими такими ж товаришами заливав в себе чергову стопку міцних напоїв. Тягла його додому, щоб він встиг проспатися і з ранку йти на завод, для того, щоб принести в будинок хоч якісь копійки, хоча толку звичайно від нього не було, всі свої гроші, а заодно і мої він або прогулював, або пропивав.
Любив зависати в казино до такої міри, що друзі його потім приходили до нас додому, і щоб не мати ніякого зв’язку з цими особами, я просто віддавала їм то сотку, то дві.
Жили ми без печаль, якщо прибрати в сторону все вищесказане. Я працювала, і завжди приносила хороші гроші в будинок, але ось тільки синку більше подобалося життя батька, і чим старшим він ставав, тим більше близько спілкувався з батьком, і вони куражили вже разом.
Але я все це не так часто бачила, так як просто пропадала на роботі. Вже сусіди і знайомі почали скаржитися на вічно п’яних сина і батька, маленькі діти боялися заходити в під’їзд, просто тому що вони бояться людей не на тверезу голову.
Час минав, син став повнолітній, ледве вступив в ПТУ навчається на механіка, щоб хоч щось то було у людини за спиною. Але йому все це як жирафу синтезатор.
Я зважилася на розлучення, залишила сина і його татуся в квартирі, а собі купила однокімнатну квартиру на іншому кінці міста, і почалося щасливе життя. Життя коли на тебе не дихають перегаром. Але синочок постійно вимагав гроші і допомогу. Відмовити я звичайно не могла, скільки не просила, не благала встати на шлях істинний, завести собі сім’ю, дівчину. Навіть хотіла здати його в відповідну установу і пролікувати.
Через якийсь час я познайомилася з Олегом, і ми розписалися. Нарешті то я отримала те саме жіноче щастя. У Олега немає поганих звичок, є хороша робота, я переїхала до нього, а мою квартиру ми здали. Ні синові, ні колишньому чоловікові я не розповідала подробиці свого життя.
І синочок, дізнавшись про це почав вимагати віддати йому квартиру, щоб він жив окремо від батька, але ось тільки чи сенс? У них трьохкімнатна квартира, син не працює, живуть разом на пенсію батька, і їм нормально, чому я повинна віддавати свою квартиру?
Синочок довго тероризував і мене і Олега, він приходив до нас додому, постійно телефонував, постійно вимагав гроші, тепер це було кожен день, на постійній основі. Моє життя почало назад перетворюватися в пекло.
Він вирішив добити мене, підключивши і батька, і своїх друзів. Вони атакували наші телефони, писали погрози. Син вже безпосередньо мені говорив, що якщо зі мною щось станеться, то квартира дістанеться йому, а він вже дуже хоче квартиру.
У підсумку Олег просто не витримав цього тиску, ми розійшлися на місяць. А потім він прийшов і сказав що є можливість переїхати в інше місто, де у нього є вакансія, запропонував продати тут нерухомість, купити там будиночок, змінити номера і просто жити спокійним життям.
Сказав що мені пора зробити вибір на користь своєї щасливої старості. Я думала недовго, і зрозуміла, що все життя боролася, а мені ніхто не допомагав. І я вже якось переживу без такого сина. І зважилася. Це було краще рішення в моєму житті. Пройшов рік, і я абсолютно не знаю що відбувається в житті чоловіка і сина. Я так настраждалася, що це питання мене вже не хвилює.