Натхнення

І тут Лариса Іванівна зрозуміла, що вона виховала жахливих дітей. А це значить, що у всіх своїх бідах винна тільки вона?

Лариса Іванівна все своє життя жила заради дітей, повністю забувши про себе, як про жінку. Вона не зустрічалася з друзями, відмовляла собі у відпочинку і скоротила максимально витрати на себе.

Всі друзі і знайомі в один голос твердили, що це не правильно. Але жінка зациклилася на виховання дітей і нікого не слухала. Сьогодні жінці 66 років, вона сильно хворіє і не встає, і їй нема кому допомогти, тому що її діти займаються своїм життям.

Лариса Іванівна рано залишилася без чоловіка, який загинув через нещасний випадок на роботі. Жінка дуже важко переживала втрату чоловіка, але вона зуміла взяти себе в руки заради дітей. Їй довелося працювати на двох роботах і ще брати підробітки на дім. Її робочий день починався о 5 ранку, а закінчувався в 6 вечора. Приходячи додому, вона не відпочивала, так як потрібно було нагодувати дітей і знову працювати.

Жінка багато працювала, бо не хотіла, щоб її діти знали нужду. Але робота забирала весь час, тому діти були надані самі собі. Так пройшли роки. Діти виросли, отримали гідну освіту і по квартирі на додачу в подарунок від мами. Лариса Іванівна завжди сподівалася тільки на себе, і лише коли діти хворіли, просила батьків доглянути за ними, поки вона на роботі.

Випадки, коли батьки забирали онуків з садка або школи можна було порахувати на пальцях. Жінка відносилася до тієї категорії людей, які ніколи не сумують і повні сил і енергії, незважаючи на життєві труднощі.

А з появою онуків, Лариса Іванівна часто брала дітей до себе, балувала їх подарунками і смаколиками. Вона ніколи не думала, що залишиться одна на старості років, та й думати, особливо, не було часу. Вона була повністю поглинена турботою про дітей, не помічаючи, що їх відносини давно перестали віддавати теплотою.

Хворіти ноги у жінки почали ще в молодості. Виною всьому була робота і небажання стежити за своїм здоров’ям – вона погано харчувалася, мало відпочивала і завжди відкладала своє лікування.

Наслідки були непередбачувані. В один із днів жінка прокинулася від нестерпного болю в ногах, вона навіть не змогла піднятися з ліжка.

На дзвінки матері діти не відповідали. Тому, жінка, повзучи дісталася до вхідних дверей, ледве їх відкрила і покликала сусідів на допомогу, які і викликали швидку допомогу. Швидка допомога прийшла вчасно і надала їй необхідну першу допомогу. Як з’ясувалося, виною всьому були тромби в ногах. Жінку пожили в стаціонар.

Щоб повернути жінку до повноцінного життя, була потрібна операція. Але після необхідних обстежень з’ясувалося, що у жінки є й інші захворювання, тому операцію довелося скасувати. У лікарні її підлікували і виписали додому. Згідно з рекомендаціями лікарів, вона повинна була приймати ліки і більшу частину часу лежати.

Діти відвідали маму, коли вона лежала в лікарні, всього один раз. Потім прийшли до неї додому, щоб сказати їй, що у них немає часу за нею доглядати, і їй потрібна доглядальниця. Дочка вчилася і працювала одночасно, у сина теж робота і вже своя сім’я. Лариса Іванівна виявилася нікому непотрібною, в першу чергу своїм дітям.

Вона сама зайнялася пошуками доглядальниці, але допомога погодилася тільки сусідка, яка викликала для неї швидку допомогу. Сусідка теж була матір’ю-одиначкою, тому не завжди могла перебувати поруч з Ларисою Іванівною, але це було не страшно, тому що вона сяк-так пересувалася по квартирі.

Пенсією жінка розплачувалася за послуги доглядальниці, а заощадження йшли на квартплату, продукти і медикаменти. Вийшло так, що сусідка була набагато ближчою за рідних дітей, які зовсім не відвідували хвору матір і навіть не приїхали привітати її з днем ​​народження.

Як виявилося, діти виросли невдячними людьми. Мама заради них загубила своє здоров’я, принесла в жертву свою молодість, своє щастя, своє життя. А тепер вона з сумом згадує слова знайомих, які її попереджали про наслідки.

Лариса Іванівна розуміє, що сама зробила дітей такими. Вона заробляла гроші, а про виховання зовсім забула. Вона не прищепила їм любов і повагу до старших. Вона піднесла їх на п’єдестал, тому вони і виросли такими байдужими людьми.

Вам також має сподобатись...