Натхнення

Зустріла подругу дитинства, у якої в 60 років немає дітей. Вона вирішила не народжувати, а пожити для себе. Ось, що вона розповіла

Сьогодні я зустріла подругу дитинства. Їй 60 років, як і мені. Коли ми закінчили інститут, вона відразу зібрала речі і поїхала з нашого містечка. Ми якийсь час з нею листувалися, але потім зв’язок пропав.

Я тільки від спільних знайомих дізнавалася, що моя подруга подорожує, не сидить на місці, змінює чоловіків. У 50 років у неї був уже 3-й чоловік. Але, в підсумку вона і з ним розлучилася. Дітей у неї за все життя так і не було. Я трохи не розуміла, чому. Адже, як правило, багато жінок хоча б народжують для себе. Якщо з чоловіком не вийшло, то є дитина і потім можна онуків побавити.

І ось подруга приїхала в наше містечко. Їй потрібно було продати майно,. До цього вона здавала квартири.

Ми з нею зустрілися і розговорилися. Я поділилася своїм життям, вона своїм. І я задала питання:

– А чому у тебе так життя склалося? Чому дітей не народила? Хоча б для себе. Щоб було кому кухоль води в старості подати?

Вона просміявся мені в обличчя і сказала:

– Який ще кухоль? Тобі сильно твої діти щось принесуть? Сучасні діти вже давно не носять стакан води в ліжко. І не доглядають за своїми старими батьками. Простіше все життя відкладати гроші і найняти хорошу доглядальницю, а не просити і обтяжувати дітей.

А не народжувала я тому, що не хотіла. Немає у мене материнського бажання когось вічно няньчити, про когось піклуватися, переживати, віддавати гроші. Я вирішила присвятити життя собі коханій. Хотіла подорожувати, дивитися на світ, заробляти гроші. Від мене чоловіки йшли тільки тому, що я їм відмовлялася дітей народжувати.

Тепер я теж живу в своє задоволення. Мені не потрібно няньчитись з онуками або орати на пенсії, щоб прогодувати дітей, які самі заробити не можуть.

Тому, ні про що не шкодую. Навпаки – мені шкода тих, хто народив купу дітей і тепер сидить один. І ще звинувачує дітей, що вони забули або переїхали в іншу країну. У мене таких проблем немає.

Я послухала подругу свою і зрозуміла, що вона має рацію. А навіщо народжувати, навіщо переживати, якщо не хочеться? Навіщо сподіватися на те, що ось я народжу, а в старості мені обов’язково допоможуть. Ніхто нікому не зобов’язаний.

Вам також має сподобатись...