Натхнення

У неї було всього два варіанти: або заміж за нелюбимого, або прославитися на все село

Настя гірко плакала і тихо бурмотіла собі під ніс:

– Що ж тепер буде, мамочко? Боже, який сором … Все село буде засуджувати і насміхатися, що наречений не приїхав на весілля. Краще під землю провалитися, ніж людям в очі дивитися.

– Не плач, Настюша, якось воно буде, – заспокоювала мама дочку ніж могла, а у самій в голові крутилися різні думки. Пізніше жінці прийшла ідея в голову.

– Макар! – покликала вона сусіда. – Поїхали на вокзал до ранкового поїзда.

– Без проблем, – відповів сусід – Для тебе, Любов Юріївна, можу і зірку з неба дістати.

Жінка голосно грюкнула передніми дверцятами автомобіля та зручніше всілася.

– Зараз будемо шукати моїй Настюші нареченого, – сказала вона цілком серйозно.

Петро здивовано на неї подивився:

– Ти серйозно? Думаєш, що знайдеться доброволець?

– А чому б і ні? Я йому досить заплачу, а гроші люблять всі.

Любов Юріївна впевненою ходою попрямувала на перон до прибулого поїзда. Підійшла до двох хороших хлопців, сказала кілька слів, вони щось відповіли, а через хвилину вже вела їх до машини Макара.

– Макар, їдемо в магазин, – сказала вона.

– Купимо костюми для нареченого і свідка.

– А документи у нього є? – посміхнувся Макар.

– Все є, все в порядку! – вирвалося у Любов Юріївни.

– Це мій майбутній зять Олександр і його свідок Василь.

– Тільки подивіться, наречений вже тут! – заспівали гості. – Ура! Нарешті!

Настя радісно вискочила з дверей і зупинилася на місці: з машини Макара вийшли зовсім незнайомі їй молоді люди. Мама обняла її і відвела в сторонку:

– Це Олександр. Або ти зараз виходиш заміж за нього, а через деякий час ви тихенько розлучитеся, або ж сором і плітки будуть супроводжувати тебе все життя. Вибирай швидко.

Настя і слова вимовити не змогла, тільки кивнула головою, а ще через хвилину на її заплаканому обличчі сяяла усмішка.

Весілля вдалося, гуляли всім селом до ранку. Олександр відразу ж увійшов в свою роль, що Настя була в шоці. Коли гості нарешті розійшлися по домівках, Настя простягнула руку Олександру і отетеріла від ніжності, з якою сказала своє «Спасибі. Ти мені так допоміг ». І слідом до цих слів, повним серйозності тоном додала:

– Не хвилюйся, нас розведуть дуже швидко.

– А я і не планую розлучатися, – ствердно сказав Олександр.

– Навпаки, я хочу ближче з тобою познайомитися.

Такого Настя ніяк не очікувала.

– Ось який ти! Ну і ну! – сказала вона.

– Один клявся у вічній любові і зник, а зовсім чужий життя прожити хоче зі мною …

– Як це абсолютно чужий? – з образою сказав Олександр.

– Ти мені, Настя, з першого погляду сподобалася.

– Та ти … – злобно крикнув наречена, але хлопець її перебив.

– З сьогоднішнього дня я твій чоловік. Знаєш, моя мама все життя хвилювалася, що я ніколи не одружуся і не знайду свою долю, а я тільки їй відповідав, що моя доля мене сама знайде. Як бачиш, так і сталося. Думаєш, я так просто опущу руки? Можеш відразу не відповідати, а спочатку добре подумай.

Ось тут Настюша і подумала. Думала майже 25 років, навіть трьох дітей виростити встигли і живуть з Олександром душа в душу. А Любов Юріївна все ніяк повірити не може в те, що можливий сором на все село обернувся для її дочки щастям на все життя.

Вам також має сподобатись...