Натхнення

Мама вийшла вдруге заміж і відмовилася від мене, а тепер згадала про мене, бо їй нема де жити

У мене немає батька. Моя мати вдруге вийшла заміж і відправила мене в село до бабусі, так як я заважала її особистому житті. З 12 років ми жили на мізерну пенсію. До речі, бабуся не любила мою матір, але слава Богу мене це ніяк не торкнулося.

Я вдячна їй за всю любов, турботу і підтримку, яку вона мені подарувала. Не уявляю, що б зі мною було, якби не вона. На жаль, всі хороші люди нас покидають, і коли я була на 2 курсі, бабуся померла. Інших родичів у неї не було, тому будинок вона переписала на мене.

Ви тільки уявіть мій стан, коли через тиждень після похорону з’явилася мати. Напевно багато хто подумав, що вона захотіла побачитися зі мною або у неї прокинулися материнські почуття, але і. Мама хотіла переконати мене обмінятися житлом, адже вони з чоловіком ледве вміщаються в двокімнатній квартирі, а мені не потрібний такий величезний будинок. Звичайно ж я відмовила їй, на що вона відповіла:

-Так як ти смієш. Я ж тебе народила і виховала. Невдячне дівчисько, вся в батька.

-А де ти була всі ці роки? Тебе замінила бабуся, яка прийняла мене після того, як ти вигнала.

Наступна наша зустріч відбулася через 5 років. За цей час багато що змінилося. Я вийшла заміж, народила дочку і зараз у мене щаслива сім’я. Ми ні в чому собі не відмовляємо, не сваримося і маємо хорошу роботу. Що ж ще потрібно для щастя? Мене розлютила поява мами. Навіщо знову сюди заявлятися нібито нічого не було.

Машенька (дочка) підбігла до неї і запитала:

-А ви хто?

-Я твоя бабуся.

Малятко запитала мене чи правда це. Я відповіла, що ні.

– Чому ти нічого не розповідала про неї?

– Сонечко, йди в кімнату, я потім тобі все розповім.

Загалом, моя мати розплакалася і розповіла мені про своє про горе. Вони з чоловіком збиралися купити нове житло, продали квартиру і машину. В один прекрасний момент він просто зник з пачкою грошей. Тепер їй ніде жити і вона вирішила приїхати до мене.

– Ти повинна мене прийняти. Я ж твоя мати. Мені нікуди йти. Коротше, залишаюся тут. Де моя кімната?

Ось це нахабство. Тільки приїхала і вже качає свої права. Я постелила їй на дивані і зателефонувала своїй тітці, з якою спілкувалася всі ці роки. Ми зійшлися на тому, що мати може переїхати до неї в село, але їй доведеться допомагати тітці по господарству. Мене це нітрохи не збентежило, адже жити на всьому готовому я своїй матері не дозволю.

Коли я розповіла їй про це, вона сказала:

– За що ти так зі мною? Я ж твоя мама! Ти невдячна дочка.

Вам також має сподобатись...