Батьки віддали мене бабусі. Через роки зажадали від мене аліментів. А де ж були вони, коли ми жили удвох на маленьку бабусину пенсію
Мої батьки вирішили присвятити себе мистецтву. Все життя вони співали в народному хорі, часто їздили по гастролях. Часу для мене у них не було. Ось вони і віддали мене на виховання бабусі. З чотирьох років мене виховувала одна бабуся. І жили ми удвох на бабусину дуже маленьку пенсію. Батьки приїжджали до нас раз або два на рік. Для мене вони були вже зовсім чужими людьми.
Потім я виросла, закінчила школу. Сама вступила до медичного інституту. Потім я вийшла заміж. Зараз у нас з чоловіком хороша приватна стоматологія.
У нас все дуже добре. А тут раптом мої батьки згадали про те, що у них є дочка. Знаєте, для чого? Для того, щоб вимагати з мене аліменти!
Мати стала скаржитися мені на те, як їм важко жити з батьком. Я відмовилася їм допомагати. Нагадала про те, що я була їм абсолютно не потрібна, коли була маленькою. Розповіла про те, як вони забували висилати бабусі гроші на мене, і ми були змушені економити кожну копійку. Коли я вчилася, то ночами працювала санітаркою в лікарні.
А тепер, коли всі труднощі вже позаду, батьки раптом згадали про мене. Ні! Нехай тепер самі вирішують свої проблеми.
Батьки на мене образилися і пригрозили, що подадуть на мене до суду. Удачі, вам дорогі мої батьки! Ми живемо з вами навіть в різних країнах. Нічого у вас не вийде! Не буду я допомагати тому, кому не потрібна була стільки років!