У сорокаградусний мороз вуличного пса вперше пустили погрітися додому. Розповідаємо, як повела себе собака
Робін ледве пам’ятав, як щеням його тримали вдома. Як тільки він трохи підріс, його стали готувати до життя на вулиці.
Власне, іншого існування він і уявити собі не міг. І навіть якщо б зміг, то не факт, що вважав за краще валятися на дивані замість того, щоб ганятися по двору за сусідськими кішками. Тепла будка, триразове харчування та можливість носитися, світ за очі (в рамках двору, зрозуміло) – чим не ідеальне життя?
– Таточку, а Роббі не замерзне? – питала на початку зими дочка у Юрія. Це він півтора роки тому притягнув додому цуценя, якого хтось залишив біля комірки сторожа на роботі.
– Ні, малятко, не замерзне. Я будку я утеплив, – впевнено відповів Юрій.
Але це було на початку грудня, тоді температура рідко опускалася нижче мінус двадцяти. А ближче до Хрещення настали справжні сорокаградусні морози. Коли Юрій підходив до Робіна, пес неохоче вилазив з будки і трясся дрібним тремтінням. Тут навіть суворе чоловіче серце не витримало, і на сімейній раді вирішили пускати собаку грітися додому хоч би на ніч.
– Правда, за ним потрібно буде постійно наглядати. Він у нас вуличний, до джентльменських манер йому далеко, – міркував Юрій.
Діти, які прийшли в захват від думки, що песик буде вдома, клятвено пообіцяли, що будуть уважно стежити за поведінкою Робіна.
Єдиним, хто не підтримав цю ідею, був старий кіт Васька. Цієї зими він не то через вік, чи то з-за холодів відмовився від амурних пригод, цілими днями спав на дивані – і не збирався змінювати свій спосіб життя через якогось пса.
Коли ввечері Юрій покликав Робіна, пес тут же прибіг, радісно виляючи хвостом і всім своїм виглядом показуючи, що він хороший хлопчик. Правда, далеко не відразу зрозумів, чого від нього хоче господар. У коридор Робіна довелося затягувати мало не силоміць.
«Ви чого, мене з Васьком переплутали чи що? Це він у вас домашній, а я живу у дворі! » – ніби хотів сказати пес, розгублено озираючись.
Ще більше його бентежило те, що зустрічати пса вийшла вся сім’я. Діти крутилися біля нього і норовили погладити. Навіть Васька перервав свій царський сон і прийшов, щоб виказати своє презирство з приводу того, що двоногі призводять до хати кого попало.
Робін помітно злякався на незвіданій території. Він ніби боявся зробити щось не так і знову опинитися на морозі. Загалом, як діти не намагалися залучити його в ігри, Робін, такий активний у дворі, на цей раз був тим ще скромником.
Ночував пес на дивані в тому же коридорі – і крізь сон не забував виляти хвостом, таким способом дякуючи господарям за теплу ніч …