Пробравшись в будинок Віри Іванівни, злодії побачили як живе самотня старенька. Те, що вони потім зробили, приголомшило все село
Cеляни-то мабуть, при грошах. Зібрали урожай, худобу продали – так думали злодії коли приїхали в село, з метою нажитися.
На окраїні села стояла старенька хата з стайнею. Це була єдина хата в селі, де не було собаки, отже саме вона й припала до душі злочинцям – грабувати вирішили саме її. Вони вже вирішили заходити, як раптом побачили стареньку згорблену бабусю, вона була не сама – її супроводжував кіт, на спині старенька несла добрий мішок з грибами…
Злодії потирали руки, значить бабуся продає гриби, гроші точно має. Звісно, їх мучила совість, це ж старенька беззахисна бабуся… інша справа пузаті селяни, заробітчани у них і грошенята і золото приховано, кришталь в шафах. Навряд чи у бабусі можна було так поживитися. Але все ж в таких людей совість міцно спить.
Вирішили хлопці заночувати в селі і дочекатися, щоб бабуся на наступний день знову пішла по гриби – в цей же час навідати її будинок.
Дочекались ранку… бабуся з порошнім мішком і своїм котом направились в ліс. Хлопці швидко перелізли старий паркан і обдивлялися володіння старенької: сарай – пустий, кур і кроликів немає, дров також немає.
– Ну що ж… на багато не розраховуємо. – сказав один з хлопців.
Зайшли в будинок – він більше нагадував музей: всі речі були дуже старими, але доглянутими. В холодильнику навіть не було м’яса. В шафах – порожньо, під матрасом також. Як раптом один з хлопців вийняв коробку… В ній були старі, вже пожовклі фотографії, довідка про смерть чоловіка і медаль…
Один з хлопців вирішив глянути на фото і впізнав… себе. Так, на фото був він і його друг – Сергій. Той Сергій, який ціною свого життя врятував його, а медаль – вона була посмертною.
З очей чоловіка пішли сльози… він просто зненавидів себе, як він до цього докотився? Вирішив, що просто так з цього будинку він не піде… Це ж будинок бабусі його найкращий друг.
Дочекався ночі, і забрав всі свої гроші та гроші спільників, написав їм записку, де вибачався і просив зрозуміти його вчинок. На ранок пішов в магазин накупив м’яса, круп, води, нові тапочки, шампунь, мило – все що міг купити в сільському магазині.
Написав записку, де дякував старенькій за внука, дочекався коли вона піде в ліс і поставив кульки з “добром” на поріг старенької хати. А потім – пішов здаватися у відділок, хлопців він не здав. Це була його остання “справа”.