Раз на місяць, першого числа, дружина їздила у відрядження. Ревнивий чоловік вирішив за нею простежити …
Я познайомився зі своєю дружиною Анею ще в університеті. Вона викладала нам літературу, а я був закоханим студентом. Батьки були категорично проти такого союзу, адже вона була майже на 10 років старшою за мене.
Щомісяця, протягом 10 років спільного життя, Аня в перших числах їхала у відрядження, чим дуже мене гнітила, адже виглядало це досить підозріло.
Я з розуму сходив від неї, так закоханий був. Не уявляю, як би пережив, якби вона мені зрадила. Ми навіть говорили про це і вона меланхолійно обіцяла мені, що такого не буде.
І я здався. В черговий раз, коли моя Аня поїхала, я набрав номер.
– Так, вона вийшла з під’їзду. Продовжуємо спостереження.
Ці два дні вважались мені вічними. Я не міг знайти собі місця. Я не їв і не спав нормально. Я все чекав і чекав дзвінка приватного детектива. У якийсь момент я вже і не був радий тому, що найняв стеження за дружиною. Але дороги назад не було. Я мирно чекав. І ось, нарешті, задзвонив телефон.
– Дмитро Вадимович, я все з’ясував. Потрібно зустрітися.
– Так добре. Через 40 хвилин в нашому кафе.
Я мчав в кафе на всіх порах, а в голові розігрувалися різні картини того, як дружина їздить до коханця. Моє щастя було на волосині.
Коли я приїхав, детектив сидів і пив каву.
– Добрий день. То як? Вона мені зраджує?
– Ви маєте рацію, Дмитро, вона не їздить у відрядження, але точно не зраджує Вам.
– Не мучте! Говоріть!
– Ваша дружина благородна людина. Вона їздить до свого першого чоловіка. Але не хвилюйтеся. Він навряд чи зможе бути для вас суперником. Він прикутий до ліжка. А вона, благородна і вірна жінка, яка не кинула його в біді. Уявіть тільки, яку силу волі треба мати, щоб так допомагати людині?
– Та що ви таке говорите? Це не може бути правда!
Детектив кинув мені на стіл фото-звіт. Там моя дружина входила в лікарню, сиділа біля чоловіка.
– Не може бути!
– Соромно. Ні, щоб допомогти дружині сумки дотягнути до чоловіка, вона ж там зовсім одна все робить. Ви, замість того, щоб стежити за дружиною, краще б допомогли їй!
Детектив сухо попрощався і пішов. А мені стало соромно. Адже вона не розповіла від того, що я такий ревнивий.
Коли дружина повернулася, я вже приготував вечерю, прибрав в будинку і зустрів її з посмішкою.
– Як же добре, що ти повернулася! Можна я поїду в наступний раз з тобою і допоможу? Будь ласка!
Дружина була здивована, але я їй все пояснив і довго просив вибачення за свою недовіру до неї.
– Зрозумій, я не можу його кинути, у Андрія нікого немає крім мене.
– Розумію, і щиро пишаюся тобою.
В той момент я зрозумів, що поруч зі мною знаходиться добра і світла жінка. Я зміг взяти себе в руки, і припинив ревнувати дружину. Адже в сімейному житті найголовніше це довіра і любов, а все інше – дрібниці.