Жінка відмовилася поступатися місцем шестирічному хлопчику. Чим це закінчилося
У громадському транспорті, особливо, в годину пік, можна спостерігати різні ситуації, які часом доходять до абсурду. Сама я в них участі не беру, але мимовільним свідком частенько буваю.
Найчастіше мені доводиться їздити стоячи, бо, не хочеться бути затоптаною в боротьбі за сидяче місце. Я все розумію, що люди втомлюються після важкого робочого дня, їм хочеться прийняти сидяче положення і спокійно доїхати додому. Все розумію! Але всі пасажири абсолютно рівні! Деякі вважають себе більш “рівними”, чи що …
Нещодавно їхала в маршрутці з роботи, на черговій зупинці в салон увійшла досить молода бабуся, яка у однієї пасажирки зажадала, щоб та поступилася місцем її онуку. Саме так, зажадала, не попросила якось чемно.
Хлопчик на вигляд був років шести-семи, він виглядав міцним, здоровим, бадьорим і веселим. Але на думку його бабусі, він не міг стояти, тому та пасажирка мала поступитися йому місце.
Жінка не поступилася місцем, пояснивши, що дуже втомилася після роботи і хотіла б їхати сидячи, а хлопчик уже не маленький, нічого не трапиться з ним, якщо проїдеться стоячи.
Напевно, жоден з присутніх пасажирів ніяк не думав, що у відповідь проллються такі гнівні висловлювання на адресу тієї жінки.
Ця ситуація змусила мене замислитися, хто є правий? До якого віку дитина вважається маленькою? І з якого віку варто пояснювати хлопцям, що взагалі-то чоловіки поступаються місцем жінкам в транспорті, в усякому разі в нашому менталітеті це все ще є?
Але якщо батьки не вважають за потрібне навчити синів шанобливо ставитися до дорослих і до жіночої статі, чому інші повинні страждати?
І особисто мені зрозуміла позиція тих, хто не поступається місцем цілком дорослим, здоровим дітям. А ось таких бабусь мені не зрозуміти, які з надмірною агресією реагують на це.
Я вважаю, поступатися місцем або не поступатися – це питання виховання, а не обов’язку. У майбутньому, коли їхні онуки не поступатимуться своїми місцями іншим, вони навряд чи будуть кидатися на них.