Мій чоловік кудись постійно їздив раз в тиждень. Коли я дізналася, куди ж він їздить насправді, не могла в це повірити

Мене звуть Тамара. Я заміжня вже п’ять років. Мій чоловік Саша – дуже хороший і господарський. Характер у нього теж дуже хороший. Мені дуже складно сходитися з людьми, та й характер у мене не дуже хороший. Але ми з Сашею прекрасно ладнаємо.

Мій Саша завжди спокійний такий, хоча працює на дуже нервовій роботі.

Через три місяці після того як ми одружилися, я помітила, що Саша кудись по п’ятницях їде години на дві. Я подумала, що у нього коханка з’явилася. Мені так прикро стало. Адже ми зовсім недавно одружилися. Невже я йому встигла вже набриднути?

Порадилася з сестрою, і ми вирішили все з’ясувати. Як? А просто простежити за Сашком.

Так ми і зробили. Ми замовили таксі і стали чекати Сашу після роботи.

Саша вийшов з роботи і пішов до автобусної зупинки. Він сів в автобус і поїхав на кінцеву зупинку. Недалеко був ліс. Саша вийшов з автобуса і пішов в ліс.

Він йшов по стежці, а ми з Катею пробиралися за ним. Коли Саша зайшов в ліс далеко, він раптом став кричати. Кричав він дуже сильно. Навіть птахи співати перестали.

Нам із сестрою аж моторошно стало. Я вирішила, що вийшла заміж за якогось ненормального. Ми з сестрою злякалися і побігли до таксі. Сіли в нього і повернулися додому.

Сестра мені могла тільки поспівчувати.

Я прийшла в квартиру і просто сиділа на дивані до тих пір, поки не прийшов додому Саша. Він сам захотів приготувати вечерю. Вів він себе абсолютно нормально. Я майже весь вечір мовчала: я просто не знала як мені поводитися з Сашком тепер.

Вранці я не витримала і запитала про те, де ж він буває по п’ятницях після роботи?

Саша помовчав трохи, а потім мені сказав:

– Тут така справа, розумієш. У мене ж робота дуже нервова. Щоб не зриватися на своїх колегах і тобі, я щоп’ятниці в ліс їжджу. Я там кричу сильно. Це допомагає мені напругу зняти. Не хочеш в наступну п’ятницю зі мною поїхати? Тобі сподобається.

Я зітхнула з полегшенням і погодилася. Наступної п’ятниці ми поїхали з Сашею в ліс уже вдвох.

Як же мені сподобалося кричати в лісі! Я після цього таке умиротворення відчула.

З тих пір вже майже п’ять років минуло. Ми нашу традицію з Сашком ніколи не порушуємо: щоп’ятниці в ліс їздимо. Нашу таємницю ми нікому не розповідаємо.

Ми з Сашком живемо просто чудово: не сваримося і завжди розуміємо один одного.

Я думаю, що це все завдяки тому, що ми так розслабляємося в лісі.