Спостережні поліцейські ще в кафе помітили, що я з пивом. А потім кинулися до моєї машині перевіряти документи

У той день ми якраз заночували в незнайомому містечку по шляху і вирішили оглянути його уважніше. Нагулялися за день по красивих вуличках, накупили сувенірів, а я насолоджувався вже тим фактом, що не за кермом, а пішки йду.

Ми любимо ці відпустки на машині, та й хто відмовився б? Сам собі господар, всюди легко дістатися, не залежиш від розкладу. Але, поки родина дрімає, я за кермом, а потім їм хочеться спілкування, вони-то виспалися. Втомилися, звичайно.

А тепер діти подорослішали, дочка в телефоні щось набирає, а син дратує мене своїми коментарями. Він стежить за дорогою, обговорює кожну ситуацію і постійно говорить, що мені робити. Права недавно отримав, паршивець, вимагає, щоб я пустив його за кермо і не дає спокійно спостерігати за дорогою.

Зарозумілості у нього, як у будь-якого новачка, хоч греблю гати. Він настільки дістав мене, що я бовкнув, мовляв, покерує він, покерує. Відразу, як ми де-небудь поїмо. Ось вийдемо з кафе, і пущу за кермо. А зараз мінятися не будемо.

Вибрали кафе, зупинилися. Машин там кілька було, навіть поліцейська серед них.

Ми сиділи поруч зі співробітниками поліції, я поклав ключі поруч, із задоволенням замовив холодного пива і попивав його. Думав, нарешті вийде трохи подрімати, ділянка дороги, яка нас чекала, була спокійна, руху до вечора практично немає.

Вийшов з кафе першим, щоб покурити спокійно і підправити дзеркала та руль під малого.

Співробітники поліції помітили, що я сиджу в машині, підбігли і грубо почали вимагати права. Я навіть розгубився, навіщо їм права, я вже нікуди не їду. Питаю, навіщо їм мої документи? Вони відповідають, що я зібрався їхати п’яним, і не буду такий добрий пройти на експертизу.

Від експертизи я відмовився.

Співробітники грають м’язами, пообіцяли відтягнути на огляд силоміць. Тут вже я скипів:

– Ідіть, – кажу, – по-доброму.

Співробітники і пішли. Тільки викрутили золотник з переднього колеса, воно тут же спустило.

І тут сім’я підходить.

Поліцейські стоять, дивляться, що я робитиму.

Син вийшов, запитує:

– Тату, що з колесом? Як я поїду тепер? Треба запаску ставити.

Поліцейський в цей час якось заметушився, не сходячи з місця. Стоїть, золотник крутить.

– Ні, синку. Ось цей дядечко нам зараз колесо надує, і ми поїдемо. Та-а-а-а-к ?!

Поліцейські вже обходили припарковані машини в надії знайти насос. Знайшли. Ручний.

Так що енергійний служитель закону гарненько потрудився, поки привів машину в порядок, а люди від душі знімали відео. Решта колег поховалися в автомобіль і в нашу сторону навіть не дивилися. А поліцейський, який качав колесо сичав злобно:

– Компресор треба з собою мати!

– Так є компресор, – посміхнувся син, – в багажнику.