У 70 років заміж? Ні, дякую! Не треба мені такого щастя

Я вважаю, заміж треба виходити за коханням. Зрозуміло, ніхто не говорить про киплячі пристрасті на пенсії, але повинні бути схожими погляди і уклад, потреби і цінності. У літньому ж віці легко вляпатися в шлюб, з якого важко буде вибратися.

Я особисто як залишилася вдовою, так і живу одна. Друзі є, але сходитися з кимось не прагну. Ціную приємного сусіда, разом ходимо з собаками гуляти, багато років знайомі, він теж залишився один. Але з’їжджатися? Розписуватися? Навіщо це нам, і навіщо потім нашим дітям розборки зі спадщиною і з документами? Залишили, як є.

А ось моя подруга дитинства залишилася самотньою. Не змогла народити по здоров’ю, замкнулася. Повернулася до рідного дому з чужого міста за мамою доглядати, проводила ту – і зовсім одна.

Раптово почав до неї заходити приятель батька. Тата-то на світі давно немає, а приятель молодший, за віком їй підходить. Він колись покинув дружину заради молодиці, а та кинула вже його. Довго кував, зараз ось вирішив налагодити життя, разом простіше. Але у них і правда вийшло, вона про нього дбає, він їй допомагає. Одружилися, задоволені.

Але ось інша моя знайома, трохи молодша, їй 60, дуже хоче заміж. Але їй потрібно, щоб можна було книги обговорювати, душевні розмови вести, попліткувати. А до неї почав прилаштовуватися дідусь років 80-и. Ми розуміємо, він хоче безкоштовну доглядальницю. Спадкоємців у нього немає, нагородою дружині буде його квартира.

Вона-то не проти такої прибуткової математики, але дід хоче, щоб вона його за цю майбутню квартиру вже зараз обходили, крок в сторону – poзстріл. Ні у сусідки почаювати, ні на пробіжку вийти. Не домовилися вони, так дід і шукає …

По-хорошому, потрібно заздалегідь свою людину шукати, з ким старіти не страшно. Але хіба чоловіки в 50 в майбутнє дивляться? Ні, доводять, що ще орли і pyйнують сім’ї.