Дочка робить все, щоб розвалити мою сім’ю. “У тебе одна сім’я – я і внучка, а решта тобі не потрібно”
З батьком Тамари ми розлучилися відразу після її народження. Перший чоловік був той ще гуляка, до того моменту від нього чекали дітей ще дві жінки, а я не хотіла входити в гарем та ще й з такими гіллястими рогами. У свідоцтві про народження дочки він був записаний, але як з’їхав від нас, так більше і не давався знати.
Ростила я Тому сама. З моєю мамою у мене стосунки після розлучення розладналися остаточно. Вона вважала, що це ганьба, ростити дитину без чоловіка. Сама вона успішно пoxовала трьох чоловіків, кожен з який безпробудно пив і часто її бив. Але вона ніколи від них не йшла, ніж неймовірно пишалася.
Напевно, я сама винна, що розбалували дочка своєю увагою, але я намагалася компенсувати їй відсутність батька. Тоді мені здавалося, що це правильно. Про якусь особистому житті тоді навіть не думалось, не було коли. Працювала я в чисто жіночому колективі, а на походи в кіно чи на танці не вистачало часу.
Проблем з вихованням дитини у мене не було. Тамара росла слухняною активною дівчинкою, у нас з нею були близькі стосунки завжди, від мене таємниць у неї не було, і я їй розповідала майже все.
Коли вона стала трохи старша і ходила вже в старшу школу, я подумувала про своє особисте життя, але наслухалася всяких жахів від подруг і закрила цю тему для себе, не хотіла ризикувати.
Дочка закінчила школу, поступила в інше місто вчитися, а я залишилася одна. Було дуже дивно, незвично.
Стало занадто багато вільного часу, який я не знала, куди подіти. Сидіти перед телевізором було нудно, кожен день ходити по подругах не будеш, тому я вирішила культурно освічуватися. Дочка театрів не дуже жалувала, тому туди ми майже не ходили, а я ось завжди їх любила.
На одній з вистав у сусіди мені дістався Максим, чоловік був трохи старший за мене, дуже привабливий. Розмова зав’язалася з програмки, він запитав, чи є вона у мене, а я відповіла, що вважаю її марною тратою грошей. Трохи поговорили до вистави, потім разом провели антракт, після вистави ще прогулялися біля театру і обмінялися телефонами.
Я не розраховувала, що з цього щось вийде, навіть не чекала його дзвінка, але він був. Ми стали зустрічатися часто, був довгий період зaлицянь. Дочці про це я не розповідала, бо не вважала чимось серйозним. До того ж зазвичай розповідала вона, її студентське життя вирувало.
Через рік, коли Максим зробив мені пропозицію, я все-таки вирішила розповісти доньці і запитати поради, тому що сама була в замішанні. Такої реакції від Тамари я не очікувала, вона підвищувала на мене голос, говорила, що я ні в якому разі не повинна приймати пропозицію, тому що Максим явно аферист.
Мені довелося трохи осадити дочку, щоб вона не говорила нісенітниці, за які потім їй буде соромно. Ну який Максим аферист? Що з мене було взяти? Але з весіллям я вирішила не поспішати, хоча на той момент ми вже жили разом.
Тамара мала приїхати на свята, я хотіла її познайомити з Максимом, щоб зняти зайві запитання. Але зустріч вилилася в некрасиву історію. Дочка сприйняла чоловіка дуже прохолодно, а потім заявила, що у неї пропали золоті сережки. Прямих звинувачень не прозвучало, але було зрозуміло, кого вона звинувачує в цій історії.
Був скандал, сережки потім знайшлися в її сумці, дочка зробила вигляд, що все це випадковість, але навіть не вибачилася, зробила вигляд, що нічого не сталося. Максим мене вмовляв не психувати, пояснював, що дочка просто ревнує, це з часом пройде.
Але ось уже вісім років, а все ніяк не проходить. Ми з Максимом вже розписалися, дочка сама вийшла заміж і народила дитину, але все одно вона намагається зруйнувати мій шлюб.
За цей час дочка не раз намагалася переконати мене, що чоловік мені зраджує, що він зі мною заради грошей, спеціально провокувала Максима на скандал, прикидаючись переді мною жepтвoю.
Я стільки раз питала, навіщо вона намагається зруйнувати мою сім’ю, але дочка починала кричати, що у мене з сім’ї тільки вона і внучка, а все інше мені не потрібно, це не сім’я, а дурості. Я її не розумію, сама вона заміжня, все ніби як з чоловіком добре. Що ж вона ніяк не заспокоїться?
В допомозі я їй не відмовляю, а саме грубе, що про неї після всіх витівок сказав мій чоловік, так це те, що їй би з психологом опрацювати свої дитячї ревнощі. Хоча іноді вона викидала таке, що навіть я на неї матом лаялася.
І дочку, і внучку я люблю, але я вже не можу вислуховувати її чергові дурниці. Хочеться, щоб на сімейних святах панував затишок і тепла атмосфера, а не передчуття скандалу. Я вже помічаю, що не хочу зайвий раз з дочкою спілкуватися, щоб не псувати собі нерви. Розумію, що це неправильно, але вдіяти з собою нічого не можу.