Нехай свекруха живе на свою пенсію, скільки можна з нас тягнути! Нічого ми їй не зобов’язані!
Історія забавна, і тут ще думати потрібно, хто має рацію, а хто ні. Свекруха вважає, що її кинули, підставили і обібрали. А невістка всього-то й попросила припинити виконувати роль постійної няні.Не потрібна їм більше няня, синок вже початкову школу закінчив!
А почалося все, коли Ванька тільки народився. Десять років тому.
Марія Борисівна тільки встигла на пенсію вийти. І депресувала з цього приводу страшно.
Тільки що вона була незамінним співробітником, в колективі з ранку до вечора, зарплата пристойна. Але пенсію нарахували маленьку. А не треба було свою зарплату в конверті забирати! Наполегливо попросили на вихід, на її місце вже знайшли охочого. І тут жінка вперше зрозуміла, що стара, нікому не потрібна …
Виносила мозок дітям, друзі всі на роботі залишилися.
– Зрадники, – говорила Марія Борисівна – не відстояли, я хотіла залишитися.
– Мам, – не витримав один раз син, – міняй квартиру і переїжджай до нас. Онука чекаємо.
Бабуся тут же збагнула: амбітна невістка захоче повернутися на роботу, в крайньому випадку, вона підштовхне. А заговорить про няню, можна запропонувати з онуком сидіти. Але за зарплату няньки.
– Ну а що?Ввсе одно збираєтеся їй платити, але з рідною бабусею краще. Я ж з усією душею буду.
Діти довго не думали, погодилися. Але невістка поставила умову: все оформити офіційно. Список обов’язків, сума оплати. Щоб потім один одного не дорікати. Ось гроші, ось список обов’язків. І помчала на роботу.
Не дарма помчала, робила кар’єру. Правда, майже всі гроші забирала Марія Борисівна. Няня вона виявилася чудова, водила хлопчика всюди, в три роки він уже починав читати. Потім були малювання і танці, верхова їзда, він навіть готував з нею, заговорив англійською.
Але йому вже десять, яка няня?
Невістка з сином втомилися, їм і самим гроші потрібні. У відпустку хочеться нормальну, і ремонт освіжити треба, і машину змінити. Квартира синові сама себе не купить …
Загалом, няню звільнили, і тепер бабуся кипить.
– Навіть не сподівайтеся, що прийду з ним посидіти, раз ви так зі мною!
– Ви заслужили відпочити як слід, – лащиться до неї невістка, – ми вам навіть путівку купили! А з онуком моя мама посидить безкоштовно, вона ж тільки що на пенсію вийшла!
– А мене, значить, кидаєте? Захворію – здoхну, ніхто не підійде …
Тут вже син обурився, запевнив:
– Заxворієте – допоможемо. Але ти про нас не думала, коли ми впроголодь сиділи, ми тобі платили, як ніби ти сама Монтессорі! Треба було відкладати! Або давай рекомендації напишемо, іншим дітям теж няні потрібні.
Мають рацію діти? Чи самі винні, спочатку привчили, а тепер в кущі?