Дружина пішла, бо бачите стомилася від постійного прибирання і готування. Тепер я один і на господарство трачу не більше 5 хвилин в день

Постійно я чув ці слова від дружини. Постійно ці докори:

– Ти мене не цінуєш, ти не цінуєш мою роботу. Я готую для тебе, дорослого мужика. Я постійно за тобою прибираю, а ти навіть цього не замічаєш.

Її дуже дратувало, що я можу взутим по квартирі ходити, хоч я не розумію її, я ж спішу, а що їй потім пройтися вологою ганчіркою по підлозі? І все, все чисто.

Так тривало не один рік, але згодом вона пішла. До якогось “чистюлі”. 9 років шлюбу коту під хвіст.

Спочатку я дуже жалів, що все так склалося, але з іншої сторони тепер не вислуховую вічні претензії і ниття. І прекрасно: тепер нам обом добре. Думав, що все буде добре.

І дійсно все добре, вже два роки пройшло. Дома чисто, помити за собою посуд – не проблема. Чому вона постійно на мене верещала? Чому вона така вічно зайнята і втомлена була? Не розумію.

Кричала, що я кожен день сорочки міняю, але ж пере машинка. То на те, що я вічно голодний і мене прогодувати велика проблема, але ж є мультиварка. Там пару кнопок, все.

І це ще я мовчу про посудомий… Ой, мама мені пиріжків принесла!

– Синку, вечеря на кухні, йди поки не остилло. Сніданок на завтра в холодильнику. Завтра, поки будеш на роботі, я забіжу і щось смачненьке ще приготую, постіль не складай, вже тижні, як я її не прала.

– Дякую, мамусю!

І проблемна ж була в мене дружина, тепер вдома ні бардака, ні скандалів. Напевно, справа таки в ній була.