Весілля дочки відмінили, тому що майбутніх свекрів не влаштувало її придане

У нас з чоловіком одна дочка, Лілія. Ми завжди намагалися дати їй найкраще, будь то одяг, манери чи освіта. Надмірно в її життя не лізли, давали поради, але надавали їй право вирішувати і здійснювати свої помилки. Однією з помилок, яку вона ледь не зробила, стало її весілля, яке, на щастя, не відбулося

Дочка заміж не поспішала, а ми не гнали коней, не нагадували про якийсь цокаючий годинник і так далі. У кожного свій шлях в цьому житті. Але хотілося, щоб дочка знайшла родину, адже ми з батьком не вічні, а одній в світі важко. Тому коли вона вирішила познайомити нас зі своїм молодим чоловіком, ми зраділи.

Ліля дуже серйозно ставилася до вибору пари, а з нами не знайомила до цього нікого, сказавши, що призведе до нас тільки того, за кого збереться заміж. Ось і настав той самий день, коли ми познайомилися з її обранцем.

Юнак справив хороше враження – ввічливий, начитаний, вихований, гарний собою, є мета в житті. Вечір вдався, ми залишилися задоволені зустріччю. Було оголошено, що приблизно через місяць він хотів би познайомити нас зі своїми батьками, а потім вже обговорити деталі весілля.

Треба сказати, що дочка жила з нами на той момент. Хоча у нас була можливість її відселити, але вона не поспішала. Та й вдома її практично не було – навчання, робота, захоплення, вдома вона тільки спала. То який сенс переїжджати?

Квартира, яка була оформлена на дочку, здавалася, а гроші йшли на банківський рахунок, де і накопичувалися. Ми їх не чіпали, вважалося, що це буде подушка безпеки дочки на час декрету або якщо вони з чоловіком захочуть розширити житлоплощу, хоча у дочки в власності була двійка, але раптом їм захочеться.

Ми з чоловіком непогано заробляли, але дочка давно не брала у нас грошей, одягаючись, купуючи все, що необхідно, на свої гроші. Намагалася віддавати за їжу та комунальні платежі, але ми з чоловіком відмовилися.

Минув час, настав вечір знайомства з батьками нареченого. Зустріч вирішили організувати у нас, так всім виявилося зручніше. Початок вечора не віщував ніяких потрясінь.

Потенційна рідня виглядала під стать синові. За віком приблизно наші з чоловіком ровесники, одягнені зі смаком, з милими посмішками. Перші півгодини знайомилися, говорили про природу і погоду, а потім перейшли в русло майбутнього весілля.

Обговорювали дату, місце і формат проведення, висловлюючи свої ідеї і слухаючи молодих, рахували кількість гостей і приблизний бюджет. Начебто нічого не звичайного, поки мама жениха не запитала, а що ми даємо за дочкою.

Нас це питання поставило у глухий кут, я не відразу зрозуміла його зміст, тому перепитала.

– Яке придане принесе ваше дочка в нову сім’ю? Жити ж вони будуть в квартирі нашого сина, та й в декреті він буде її забезпечувати, це все накладно. Так що ви за неї даєте? – Охоче ​​пояснила своє питання потенційна свекруха.

Дочка тільки хотіла щось сказати, але я швидко наступила їй на ногу. А сама дуже розлютилася, але постаралася не видати емоцій.

– Я думала, що часи, коли за дівчину обов’язково давалося придане, давно минули. Передбачала, що у молодих людей взаємні глибокі почуття і вони хочуть створити сім’ю, – рівним тоном сказала я.

– Так, почуття – це чудово і дуже цінно. Але, на жаль, одними почуттями ситий не будеш, тому питання приданого принципове.

– На жаль, до такого повороту сюжету ми були не готові і ніякого приданого за дочку не готували, – я ще раз непомітно стиснула руку дочки під столом.

Мама нареченого насупилася і задумалась. Сам наречений сидів з трохи винуватою посмішкою, а на обличчі доньки було написано подив, недовіра і якась навіть гидливість.

– Добре, раз з приданим такий конфуз, то ви можете взяти на себе всі витрати на весілля. Це, звичайно, не рівноцінно, але потім якось надолужите, життя довге, – після паузи вирішила проблему мама нареченого.

І на цю пропозицію відповідь була негативною. Чоловік схрестив руки на грудях і заявив, що грошей немає, що і свою частку ми збиралися брати в кредит. Брехня, звичайно, але знали про це тільки ми.

Мати нареченого пожувала губами, потім встала і сказала, що такий нерівний шлюб їх не влаштовує і на превеликий жаль весілля доведеться скасувати. Все благородне сімейство піднялося і прослідувало в коридор. Вийти проводити їх зміг тільки чоловік, ми ж з дочкою сиділи і переварювали почуте.

Я була готова до істерики дочки, вже судорожно підбирала слова розради, але дочка підняла на мене абсолютно очманілий погляд  і пішла ставити чайник. Хоч я і не вітаю, коли дочка матюкається, але тут визначення женишка і його сімейства підібрано максимально точно.

Звичайно, дочка якийсь час ходила без настрою, але швидко пройшло. Вона була рада, що доля вберегла її від такого скарби. Я теж була несказанно рада. Сподіваюся, наступного нареченого дочка знайде без таких прибабахов.