Чому мудрі люди в старості не спілкуються з родичами

Коли приходить старість людина особливо сильно відчуває необхідність спокою і щастя. Багато людей після 60 років починають розуміти, що часу залишилося не так багато і не хочуть його витрачати на те, що їх не цікавить.

Часто такими речами стають розмови  з родичами і спілкування з ними. Прикладом буде необхідність в молодому віці бути постійно з кимось, в зрілому все одно виявляється бажання спілкування, в тому числі з рідними і друзями. При настанні старості виникає конфлікт інтересів, який можна вирішити тільки відмовившись від всього зайвого і непотрібного.

Після приходу старості мудрі люди не потребують зайвого спілкування і не страждають від самотності, так як їм цілком комфортно в тиші і спокої. Саме це змушує їх віддалитися від шуму і непотрібних людей. Дуже часто такою людиною стає близький родич, який постійно нав’язує свою думку або вимагає допомоги в будь-яких заходах не звертаючи увагу на зайнятість інших.

Виходить, що людина спілкується з людьми і родичами, але вже в усіченої формі, тобто його особистий простір вже ніяк не порушується.

Федір Достоєвський якось сказав, що мудрій людині при досягненні похилого віку спілкування буде менше необхідно, в порівнянні з самотнім життям. Це робить спілкування розміреним і важливим, що надає йому потрібну цінність.

Самотність при наближенні до старості можна вважати даром, так як це дає радіти життю і робити тільки те, що подобається без оглядки на думку оточуючих.

Багато психологів радять висловлюватися про свої проблеми, зокрема близьким людям. Але все таки частіше корисніше не просто про них розповідати, а аналізувати і вирішувати.