– Ну ти ж через день працюєш, а я кожен день, – відповідає чоловік на мої обурення, що він не допомагає по дому

У нас з чоловіком двоє дітей, старшій дочці сім, молодшій в цьому році виповнилося чотири. Після другого декрету довелося шукати нове місце, 2020 рік потопив остаточно фірму, з якою я йшла в декрет. Я не впадала у відчай, тому що попередня робота не була межею мрій, і я все одно збиралася звідти йти.

Поки працював один чоловік, було важкувато. Все-таки двоє дітей – це великі витрати. Добре, що у нас немає іпотеки, інакше навряд чи б ми зважилися на другу дитину. Я шукала роботу, з якої можна було б піти на лікарняний, але й щоб грошей хоч нормально платили.

В результаті знайшла – робота позмінна, день через день по дванадцять годин. З лікарняними можна було не морочитися, а попросити помінятися змінами з колегами, зазвичай йдуть назустріч. Мене в новій роботі влаштовує і зарплата, і те, що від дому не дуже далеко, колектив підібрався непоганий. Не влаштовує тільки ставлення чоловіка.

Він працює стандартну п’ятиденку по вісім годин. Коли я працюю, то додому приходжу пізніше нього, але він після роботи їсть і лягає на диван, а мені потрібно перевірити уроки у старшої, покупати молодшу і хоч трохи поприбирати хаос, який ця трійця встигає влаштувати, поки мене немає вдома.

Чоловік після роботи, коли я на зміні, ввечері забирає дівчаток від свекрухи, яка після школи зустрічає старшу внучку і забирає з саду молодшу. Бабуся дітей годує і вже потім віддає батькові. Той вдома дає старшій завдання стежити за молодшою, вечеряє і лягає на диван. Він втомився.

Робити з дочкою уроки, за його словами, “у нього терпіння не вистачає”. Свекруху я про це не прошу, їй і так велике спасибі, що вона за дівчатками доглядає. Хоч через день, але все одно це велика допомога, тому що у мене голова не болить, чи нагодована наша школярка, чи нічого не начудила, чи все у неї в порядку.

Вихідний день у мене починається з раннього підйому, тому що всіх треба розбудити, нагодувати сніданком, зібрати на роботу і в школу, потім відвести дітей, прибігти додому, по дорозі купивши продукти, приготувати обід, забрати старшу зі школи, нагодувати, посадити за уроки , прибрати удома, перевірити уроки, забрати молодшу з садка, нагодувати, приготувати вечерю.

А в перервах ще попрати, попрасувати, заштопати щось, іноді провести генеральне прибирання. Класний вихідний?

У такому режимі я проіснувала три місяці, потім зрозуміла, що скоро язик вже буде на плечі. Вирішила чоловікові нагадати, що я, взагалі-то, не прислуга, теж працюю, приношу грошики в будинок, але ще і веду все господарство і займаюся дітьми. А він після роботи лежить на дивані і відрощує пузо.

Мої слова на чоловіка враження не справили. Він навіть образитися зумів, бо він працює кожен день, а я через день. Тому у мене є купа часу, щоб все зробити без нього.

– А відпочивати мені не треба? Виходить, що я працюю без вихідних – день на роботі, день домашня вахта, – обурююся я.

– Відпочивай, хто тобі не дає? Ти працюєш через день. Ти цілий день вдома, хочеш лежи, спи, книжку читай – вдає, що не розуміє моїх претензій чоловік.

Так, а порядок сам наведеться, вечеря сама приготується, звичайно. Як тут відпочинеш, коли на тобі тримається весь будинок? Це не спати, не приділити час собі. Вічно кудись біжиш і щось робиш.

Думаю, на наступний вихідний з’їжджу в гості до мами, нехай чоловік сам по дому розбирається. У нього якраз вихідний буде, нехай відпочине з порожнім холодильником і двома дітьми.