Маленький Кирило слізно благав прабабусю не кидати його, адже вона була йому рідніша за маму

У сім’ї Євгена та Ані ніколи не панувала ідилія. Незважаючи на сімейні розбіжності, у них народилася дитина. Ну що тут сказати, погана справа – нехитра. Аня була не рівня за Женю. Його батьки були інтелігентними людьми, які зуміли дати синові відмінну освіту. Вона проста дівчина, яка закінчила професійне технічне училище. З

давалося, їх нічого не пов’язувало різні інтереси, виховання. Але любов, молодість та гормони стерли межі несхожості. Пристрасть минула, нещодавно вони розлучилися. Про минулі роки жалкував лише Женя. І те швидше тому, що їхній спільний син залишився з Анею.

Аня ж вирішила остаточно розірвати стосунки із колишнім чоловіком. Здавалося, вона має намір зовсім не давати батькові бачитися з Кирилом (сином).

Незабаром вона поїхала з міста до мами. Адреси проживання матері Ані Женя не знав. Рівно, як і не знав імен родичів жінки. Події, що відбулися, стали вантажем для розлученого чоловіка – почалися сірі будні без радості і дитячого (такого улюбленого) сміху.

Для нього вже стало приємною традицією повертатися після роботи додому, де на нього чекала дружина син.

Після розлучення минуло 6 місяців. Цілих півроку без звісток про Аню та Кирюшу. Раптом пролунав дзвінок. Йому дзвонила якась невідома жінка, яка щось твердила, що вона з органів опіки. Новина пролунала як грім серед ясного неба – Аня померла, тепер йому треба приїхати та забрати сина. Приїхавши за вказаною адресою, він зрозумів – Кирила там немає.

Як виявилось, мама Ані давно померла. Вихованням малюка займалася старенька бабуся колишньої дружини Жені, поки внучка гуляла ночі днями і ночами.

Тепер Євгеній мав ростити сина самостійно (чому він, звичайно, дуже зрадів). Але для цього йому потрібно було забрати хлопчика у прабабусі, яу малюк дуже любив.

Коли Женя переступив поріг будинку родички померлої дружини, Кирило зрадів приходу тата, але не поспішав відпускати бабусю. Він вчепився руками в стареньку і голосно кричав, щоб вона не віддавала його. Було видно, що бабуся теж не хоче розлучатися з правнуком. Справа вимагала швидкого, але делікатного рішення.

Вийшовши на ганок, Женя довго думав, як вчинити. Обміркувавши все як слід, викуривши не одну цигарку, він повернувся до будинку і побачив, як його син солодко заснув на бабусиних колінах. А старенька тихо наспівувала хлопчикові колискову і гладила правнука по волоссю.

Тато вирішив переночувати в цьому будинку, щоб ще раз поміркувати і побути поряд з Кирюшкою. Вранці він запропонував бабусі зібрати всі речі (свої та Кирила).

За ніч Женя вирішив, що добре, якщо бабуся трохи поживе з ними, щоб синові було спокійніше. Напевно, він звикне бути з татом і зможе відпустити прабабусю додому.

Але його очікування так і не справдилися. Згодом він сам звик до цієї милої, доброї, лагідної жінки. Він докоряв себе за ті гнітючі думки, полюбив солодкі оладки бабусі, розповіді про прожите життя.

Вона стала йому такою рідною, огорнула любов’ю та турботою всю сім’ю. Виганяти її було б злочином не лише до синочка, а й до себе. Так і прожила бабуся колишньої дружини Жені разом із ним до кінця своїх днів.