Зробили ремонт будинку та збудували баню, а тітка вирішила все продати

У мене дві тітки, старшій вже далеко за 70. Вона багато разів була одружена, але після останнього чоловіка, який помер понад 10 років тому, жила одна. Дітей у неї не було.

Жили вони з чоловіком свого часу у старому сільському будиночку з однією кімнатою та кухнею. Зручностей не було. Все було розташоване на вулиці. У її чоловіка було гарне почуття гумору та добре серце. Таких як він часто називають душею компанії. З ним можна було пообжитись і щось обговорити. Ми часто відвідували їх, хоча живемо за 150 кілометрів від них.

Друга тітка живе від неї дуже далеко, і спілкуються зазвичай за допомогою телефону. Тож їм допомагали ми. Коли дядько помер, то нам довелося посилено допомагати по дому, тому що тітка була вже не в тому віці, щоб робити все самостійно.

Ми купували дрова, допомагали з городом, але нічого не брали у неї, тому що все є у самих. Навіть пропонували тітці перебратися до нас у місто, але вона категорично відмовлялася, бо місто не любить.

Окрім регулярної допомоги ми власним коштом провели всі зручності, включаючи воду, газ. Зробили санвузол із перебудовою кімнати, замінили дах у будинку та поставили нову лазню. У чоловіка була кімната у гуртожитку, яку нам довелося продати.

Тітка була вдячна і сказала, що на подяку за допомогу оформить заповіт на наших дітей.

Ми її відвідували регулярно, але наприкінці літа тітка зателефонувала і сказала, що переїжджає до іншого міста і житиме там постійно у другої моєї тітки, з якою майже не спілкувалися. Запитали, що робити з будинком, на що вона відповіла, що нехай поки що стоїть.

Та й нехай стоїть, може ще надумає повернутися, бо там в одній квартирі живе не тільки тітка з чоловіком, а й донька зі своїм чоловіком.

У нас залишалися ключі від того сільського будинку. На вихідних вирішили з’їздити та перевірити чи все гаразд. Але ключі вже не підійшли, оскільки замки змінили, а на паркані була табличка із зазначенням продажу.

Після повернення додому через інтернет знаходжу сайт із продажем будинків і бачу там оголошення. Дзвоню за номером рієлтора, який там було вказано. Виявилось, що будинок уже продали, але зняти оголошення не встигли.

Дзвонити я тітці не стала. Було дуже прикро, тому що було вкладено дуже багато сил та коштів у цей будинок. Так би будинок був дуже дешевим.

За кілька тижнів тітка зателефонувала і сказала, що будинок продано, а гроші потрібні для Олексія, сина другої тітки, бо він збирався купувати квартиру.