Як я на пенсії вирішила змінити квартиру та не пошкодувала

Коли я вийшла на пенсію, то почала жити у великій трикімнатній квартирі. У принципі, багато сусідів мого віку також проживали на великій площі. Причому в деяких вона була ще більша ніж моя.

Спочатку, коли є велика сім’я та діти зростають питань не виникає. Потрібно дуже багато простору, але пізніше коли живеш вже сама, то виникають думки про порожнечу. Тим більше троячка справді досить велика і простора, що для самотнього життя вже забагато.

З побутової точки зору для пенсіонера, який мешкає один, трикімнатна квартира дуже незручна. По-перше, її потрібно оплачувати, що для пенсії дуже велика сума. Другим моментом буде необхідність ремонту, який літній жінці не потягнути ні фізично, ні матеріально, ні морально.

Оплата комуналки стала однією з найбільших категорій витрат. На неї йшло майже півпенсії, що при малому використанні житлоплощі не зовсім правильно. Також в тягар стало прибирання, тому що поки протираєш пил і миєш підлоги в трьох кімнатах і на кухні сил не залишається взагалі ніяких.

Не зможу сказати, що одразу наважилася змінити житло, бо довго затягувала із вирішенням проблеми. Все-таки тут було звичніше і район був знайомим. Через це мучили невиразні сумніви щодо зміни місця проживання. Тим більше всі знайомі залишалися тут, а на новому місці я нікого не знатиму.

Але зважитися все одно довелося, оскільки велику площу утримувати фінансово та фізично вже було неможливо.

З переїздом допомогла дочка та її чоловік, бо самостійно у мене на це не вистачило б сил. Вони знайшли нову квартиру, зробили ремонт. Після того, як я переїхала, жодного разу не виникло навіть невеликого жалю. І справа тут ось у чому.

Для самотнього життя на пенсії однокімнатна квартира ідеальна, тому що платежі менші, прибирання не займає більше 30 хвилин, а всі речі, які можуть знадобитися завжди під рукою.

Тим паче, що всі речі зручно розставлені. Є вся потрібна техніка.

Від колишнього власника залишилася велика шафа, в яку вдалося скласти всі речі, а частина предметів отримали нове розташування на балконі. У кімнаті в мене залишилася стінка, диван та столик.

Майже всі старі речі, які зберігалися у великій квартирі, були відправлені на смітник, тому що захломлювати своє нове житло не хотілося, а вони вже давно були мені не потрібні.

У багатьох є чітка думка, що однокімнатна квартира має дуже мало простору, що обмежує комфорт, у тому числі ніде розміщувати гостей. Але у мене такої проблеми немає, тому робити ще одне спальне місце навіть за наявності зараз вільного місця мені не потрібно.

Мені не хочеться нікого бачити у своєму домі вночі. Є свій режим і стиль життя, за якого моїм звичкам заважатиме чужа присутність. А так спати ніде і ніхто не проситиметься до мене в гості на ніч.

Дочка живе не так далеко, тому може прийти на годину чи дві, а потім вона йде до себе. Подруги також бувають, але після розмови їдуть додому. Мені так комфортніше.

Кожна людина має свою думку щодо того, як і де зустріти старість. Комусь звичніше у старій квартирі, де минули всі попередні роки, а для когось маленька затишна квартира краща за стару велику. Тут кожен вирішує сам на основі своїх можливостей та фінансів.

Тим, хто зважиться на переїзд, раджу відразу подивитися на те, наскільки близько знаходяться магазини, аптеки, лікарні. Також важлива близькість до дітей та наявність парку для прогулянок.