Приховувала від чоловіка скільки насправді заробляю, а він дізнався, образився і пішов жити до мами

Тимофій мені сподобався своєю легкістю спілкування. Він не заганявся через дрібниці, йшов уперед, і мене це надихало. Сама я людина дуже обережна, схильна до рефлексії, складно переживаю всякі неприємні ситуації. Дві протилежності притягнулися.

Але після весілля стало зрозуміло, що легке ставлення до життя у чоловіка, по-перше, спадкове, а по-друге, поширюється на все, зокрема й на сімейний бюджет. Після зарплати він є королем світу, який не дивиться на цінники. А коли зарплата блискавично закінчується, із таким же одухотвореним виглядом харчується макаронами до наступної зарплати.

Причому отримує чоловік непогано, якби не його власне марнотратство і таке ж відношення його мами, нам би цілком вистачало на життя, та й відкладати б примудрялися. Але чого нема, того нема.

Якщо з чоловіком я ще якось могла налагодити контакт і “вдарити по руках”, щоб він не марнував гроші, то зі свекрухою було складніше. Вона спочатку промотувала свої гроші, а це її зарплата та пенсія, а потім починала просити у сина. Їсти голі макарони, які були у нас у раціоні надто часто, вона відмовлялася.

– Я вже своє в злиднях прожила, вистачить. Хочу зараз як людина пожити. Ну, не розрахувала, буває, – говорила свекруха, приходячи до нас у гості по чергову порцію фінансової допомоги.

Чоловік залазив у борги, але давав. Це ж мати, як їй відмовити. На мої запитання, як ми наступного місяця житимемо, він тільки посміхався своєю веселою посмішкою і казав, що розберемося.

При цьому в будинку було на що витратити гроші. Ми живемо в моїй квартирі, де давно потрібно зробити нормальний ремонт. Але грошей на це постійно не вистачає, то тут підклеїмо, то там підфарбуємо. Це не рятує. А чоловік все зі своєю легкою безтурботною посмішкою та коронним “розберемося”,

Коли мені на роботі підняли зарплату та підвищили, я хотіла насамперед поділитися цією новиною з чоловіком. Надбавка суттєва, я довго до цього йшла, мені було чим пишатися. Але потім я посиділа, поміркувала, і зрозуміла, що нічого я йому говорити не буду. Він та його мама можуть розмотати будь-яку суму грошей. Я вирішила “невраховані” надлишки відкладати.

Мені було важко не розповісти про це чоловікові, але я розуміла, що тут брехня на благо. Гірше від цього нікому не буде, зате я зможу назбирати грошей на ремонт чи відпустку та й машину ми давно хотіли. Поборовши себе, я мовчала в ганчірочку.

А чоловік все продовжував жити, як і раніше, спускаючи зарплату мало чи не одним днем ​​і спонсоруючи свою маму. З накопичених грошей я поміняла ноутбук, а чоловікові сказала, що це видали на роботі, щоб я могла нормально працювати у разі чергового локдауана або на вихідних термінові завдання виконувати.

Сплатила чоловікові лікування зубів, знову збрехаючи, що у нас розширена страховка. Ось так трохи я латала дірки, які ніяк не вдавалося закрити раніше.

Але нещодавно у нас був корпоратив, на якому мій напідпитку начальник ляпнув, що скоро я можу отримати чергове підвищення, тому що керівництво оцінило показники мого відділу за квартал. Начальник пішов, а чоловік вчепився як кліщ у слова “чергове” та “мій відділ”.

Брехати далі я не стала, зізнавшись, що отримала підвищення, ось уже півроку працюю на новій посаді.

– А що, за підвищення зарплату не накинули? – підозріло примружився чоловік. Я красномовно промовчала. А що казати?

Повернувшись додому, чоловік відразу почав випитувати, чому я йому не розповіла про підвищення.

– Може соромно зізнатися, яким чином ти його отримала?

Ця фраза мене образила до глибини душі. Тут я перестала стримувати себе і розповіла, в чому причина обману. Про його поведінку, про поведінку його мами, про те, як я втомилася від його постійного марнотратства. Чоловік образився ще сильніше, зібрав сумку і з гордо піднятою головою відбув до мами.

Потім свекруха зателефонувала мені звітувати, але я скинула виклик, як тільки зрозуміла, про що йтиметься.  Якби не вона, цієї проблеми взагалі не виникло б.

Чоловік уже три дні не дзвонить, не пише. Я теж не збираюся першою йти на перемир’я. Як у нього тільки язик обернувся таке мені сказати! Поки він не вибачиться, я з ним і казати не хочу. А він чекає вибачень від мене, мабуть. Та й нехай чекає. Мені вибачатися по суті нема за що.