У чоловіка є ще два рідні брати, один з яких продовжує жити з мамою під одним дахом. Але свекруха вперто продовжує постійно смикати саме старшого сина собі на допомогу. Причому допомога часто така, що вона й сама могла б упоратися. Але ж вона мати, вона ж їх народила, вони їй зобов’язані. А зобов’язаний чомусь тільки мій чоловік

Ілля – найстарший із братів, йому виповнилося тридцять два роки. Одружилися ми три роки тому, живемо у моїй квартирі, виховуємо сина.

Є ще середній брат Олексій та наймолодший Семен. Молодший навчається в університеті, продовжуючи жити з мамою, а середній живе десь у своєї чергової дівчини, намагаючись вкотре влаштувати свій бізнес. В обох братів із особистим життям не дуже.

Свекруха і мене намагалася посварити з чоловіком ще до того, як ми побралися. Дрібні підколки і причіпки, двозначні застереження, суть яких не зрозумів би тільки повний ідіот – все це сипалося в таких кількостях, що якби психіка слабша, то я б з Іллею розбіглася. Але нас врятувало і те, що я маю свою квартиру, в якій ми й живемо.

Мама чоловіка була дуже проти того, що ми живемо на моїй території.

– Ти тут не господар. Вона тебе завтра як пса виставить із речами, і куди ти підеш? До мами й підеш, – налаштовувала вона чоловіка проти мене.

Але Ілля виявився рішучий, зібрав речі та переїхав. А ось його молодші брати під свекруху прогинаються і своїх наречених приводили до будинку мами, яка успішно їх відносини руйнувала.

До Олексія нещодавно дійшло, що так він ніколи не одружується, тож тепер і він живе в квартирі у своєї дівчини. Хоча “наречені” у нього все одно змінюються часто. Молодший після останнього вигнаного “великого кохання” тимчасово перестав водити дівчат на мамину територію.

З першого дня нашого спільного з чоловіком життя його мама почала йому телефонувати, щоб він приїхав і допоміг. Без нього прямо ніяк. Причому вона не говорила, в чому саме полягала допомога – просто приїдь, треба допомогти.

Чоловік приїжджав і виявлялося, що треба пересунути диван, віднести банки в підвал, з’їздити з мамою в магазин за продуктами, зняти їй люстри для миття та інші дрібниці.

– Мам, ну попроси ти Семена, він все одно тут мешкає. Що він не зміг диван пересунути? – питав чоловік.

– Сьома і так по дому мені допомагає, нема чого все на брата перевалювати. Ти мені теж син взагалі!

– Так тобі і Льоша син, але його ти чогось по дрібницях не смикаєш.

– А Льоша багато працює, і йому їздити далеко.

Так, а мій чоловік не працює, йому їздити не далеко, звичайно. Зрозуміло ж, що вона просто мені таким чином мститься, на кшталт, я хоч і повела сина, а вона все одно ним крутити буде. Говорила чоловікові, щоб він кілька разів відмовив мамі, але, як з’ясувалося, це навіть гірше.

Чоловік один раз відмовився приїхати, то потім Семен із панікою дзвонив, що мама на серце скаржиться, стогне, плаче і так далі. Від швидкої відмовляється, каже, що й так минеться. Але стогне страшно, а плаче сумно.

Звісно хлопець налякався і подзвонив Іллі, до Льоші не додзвонився. Довелося чоловікові майже всю ніч у матері провести, вислуховуючи, який він невдячний син, до чого маму довів.

Я думала, що вона згодом уже заспокоїться. Але навіть народження онука її не примирило. А торік вона ще й дачу купила. Чоловік кілька разів з’їздив допомогти, після чого плюнув і сказав, що нехай тепер мати напружує інших синів.

– Я спеціально питав, чи будуть брати там, вона сказала, що так, приїдуть пізніше. Ну, гадаю, ми там утрьох їй швидко все зробимо. Ну, і що ти думаєш, ніхто не приїхав. В одного сесія, другий має якусь важливу зустріч. Один я найвільніший. І начхати всім, що в мене дружина і дитина у вихідні вдома одні сидять, – обурювався чоловік.

Свекруху нічого не бентежить. Ні дружина, ні дитина, ні те, що має ще двох синів. Вона вперлася саме у старшого. Коли Ілля сказав, що хай тепер на дачі та інших підсобних роботах брати працюють, він свою норму виконав, його мама подзвонила мені.

Вона сказала, що я маю вплинути на чоловіка, що мамі треба допомагати.

– Ти ж розумієш, що я не впораюся сама. Ілля мій син, він має допомагати. Ти тепер теж мама, уяви, що твій син так робитиме.

– Я свого сина по всякій нісенітниці не смикатиму, тому що хочу, щоб він був щасливий, проводячи час із сім’єю.

Ілля більше до мами не їздить, спілкується тільки телефоном, а мене свекруха в телефонних розмовах з ним називає тільки “ця”.