Жила заради дітей, а в результаті виявилася самотньою та нікому непотрібною

Галина жила заради дітей. Все, що в неї було, віддавала без залишку любимій дочці та ненаглядному синові. А на собі давно поставила хрест. Не мала часу ні на особисте життя, ні на турботу про власне здоров’я. Навіть із подругами перестала бачитися, як тільки народилася перша дитина.

Знайомі та родичі попереджали Галину, що не можна своє життя повністю присвячувати материнству. Говорили, що треба й про себе дбати, відпочивати як мінімум. Але вона нікого не слухала і вважала, що бути ідеальною матір’ю – її священна місія.

Ішла на роботу о сьомій ранку, а прокидалася о шостій, щоб встигнути приготувати сніданок для дітей та перекуси їм до школи. Поки варився суп, нарізала ковбасу та сир на бутерброди. Будила своїх ненаглядних і вилітала з дому.

Приходила ввечері ближче до п’ятої і знову готувала. А потім забирала сина з дочкою з гуртків, годувала та розпитувала, як пройшов їхній день. Якщо вистачало часу, намагалася допомогти із виконанням домашнього завдання. А на восьму знову бігла заробляти гроші.

У першій половині дня вона працювала у хлібному магазині, а в другій – кухарем у сусідньому ресторані. Втомлювалася дуже сильно, мало спала. Але знаходила сили працювати майже без вихідних, щоб забезпечувати сім’ю.

Чоловік Галини пішов від них відразу після народження другої дитини. Він знайшов собі нову дружину, а про колишню швидко забув. Його не хвилювало те, що треба дбати про дітей. Спочатку, звичайно, виділяв раз на півроку скромну суму на кишенькові витрати. Але тільки-но його нова дружина завагітніла, навіть жодного разу не бачився з сином і донькою.

І що дивно став порядним сім’янином. Збудував будинок, купив автомобіль, возить регулярно відпочивати за кордон. У першому шлюбі він тільки сидів на дивані з пляшкою пива. І Галині доводилося дбати про ще одного домочадця. Тож вона не довго сумувала, коли чоловік пішов.

Працювала не покладаючи рук, щоб діти мали хороше майбутнє. Обох добре виховала, син вступив до столичного університету, а донька закінчила престижний коледж і вийшла заміж.

Трикімнатну квартиру Галина продала, купила собі маленьку однокімнатну квартиру на околиці міста. А гроші, що залишилися, поділила порівну між дітьми. Придбати їм по квартирі вона не могла, але зробила перший внесок за іпотеку.

Сусіди дивувалися, як вона завжди все встигає. Галина працювала до глибокої старості. У вихідні няньчила онуків, а в будні вечорами в’язала для них шкарпетки та светри. І це ще при тому, що вона працювала на невеличкому городі під будинком. Дуже хотіла, щоб діти та онуки не купували овочі у супермаркеті, а брали її домашні. З любов’ю вирощувала продукти та все роздавала передачами.

Про самотню старість жінка навіть не думала. У неї ж є двоє прекрасних дітей та двоє улюблених онуків! Заради них Галина працювала, доки могла пересуватися без палички. А коли таки звільнилася, почала в’язати не лише для рідних, а й на продаж.

Вранці мерзла на центральному ринку і продавала свої вироби. До неї ходили натовпом, щоб купити теплі дрібниці для себе та дітей. Шкарпетки, шапки, шарфи та жилети розкуповували, як пиріжки.

Але незабаром почали хворіти не лише ноги, а й руки, і довелося відмовитись від в’язання. Суглоби турбували жінку ще замолоду. Але тоді вона не надавала цьому особливого значення, та й вони боліли рідко.

А ось у старості запалення були дуже болісними. Бувало, вийде у двір з паличкою, ледве походить п’ять хвилин і більше не може. Поверталася до квартири і сиділа в обіймах із котом. Читати вона вже не могла, а телевізора у неї ніколи і не було.

Галина все чекала, що діти приїдуть її провідати, привезуть онуків. Але ті, певне, мали свої турботи. Спочатку з’являлися кілька разів на рік після свят, а потім взагалі перестали навідуватися до матері.

Так старенька залишилася зовсім самотньою. Їй навіть не було кому зателефонувати, адже діти були надто зайнятими. А онуки не особливо турбувалися про те, як там живе їхня бабуся. Так і доживала Галина свої дні в чотирьох стінах та тяжкій самоті.