Знайома привела до мене на день народження онучку, не попередивши, і малеча зіпсувала все частування
На день народження я завжди планую скромні посиденьки вдома, ідея ходити в кафе і трясти там гаманцями мені нехтує. Тому я завжди готую стіл: гаряче, якісь закуски, і обов’язково найкращий торт із можливих.
Гості збираються по-різному, іноді приходять усі, ще й беруть із собою когось, часом не всі можуть. Тому я не ставлю на стіл все відразу: не проблема під час перекуру швиденько дорізати салат або засунути в духовку другу порцію замаринованого м’яса. Не знадобиться — перекладу в морозилку чи наступного дня знадобиться.
Цього разу моя стара приятелька ще з інституту прийшла з онукою. Я зазвичай прошу попереджати про дітей, щоб була для них компанія, і було кому ними зайнятися, прошу молодшу доньку доглянути. Але цього разу маленьких не очікувалося, діти привітали та пішли дуже рано: чого їм із нами, літніми, розсиджувати? І ось сюрприз!
– Напросилася, дуже хотіла тебе привітати, — Вікторія Іванівна посміхалася якось криво, я одразу запідозрила, влаштує нам ця дитина на повну.
Бісить, звичайно, коли маленьку дитину ведуть на свято, де одні дорослі. Ось що робити? Дорослі розмови слухати? Чи всі мають їх кинути та розважати дівчинку 8-ми років?
І що значить напросилася? Невже дитині не можна пояснити, що її не запросили, а без запрошення у гості не ходять? Тим більше, що малеча зовсім невихована, мої онуки в 5 років більше розуміли, ніж вона.
Постійно щось клянчила у всіх, то їй ковбаски, то цукерочку дай. А бабуся постійно вимагала то в одного, то в іншого: ну займіть чимось, це дитина!
Дайте їй телефон! Дайте їй книжку! Дайте олівці!
Поки гості відволіклися на перекур, я з колегою вирушила дорізати салат. Заправили його, прикрасили, поки я відповіла на дзвінок — мала пробралася на кухню і пальцями повитягувала усі сухарики. Ну, захотілося дитині!
Не встигла договорити, як бабусю почали докоряти, щоб стежила за дитиною, хто після облизаних пальців їстиме?
А та только відмахувалась:
– А що такого, це ж дитина, а не бомж який, ну з’їла і гаразд, нових додамо!
– Ну взагалі-то ця дитина щойно з котом грала, і руки навряд чи помила…
– Моя дівчинка завжди руки миє!
Дівчинка показала руки у якихось рожевих розводах. Невже поранилася десь?
– Та не поранилась, — ахнула сваха і відкриал холодильник.
Наш торт із приватної кондитерської був ні на що не схожий. Малятко злопала всю полуницю з нього, сколупнула літери і намистинки.
– Ну і гаразд, — бадьорилася бабуся, — не впустила ж! Я її вдома посварю, а зараз давайте торт їсти!
Але гості щось не хотіли їсти торт… Порадили їй зателефонувати дітям, щоби відвезли внучку. Образилася моя гостя, розвернулась і пішла. І торт із собою забрала, і салат: все одно їх їсти ніхто не хотів. Грошей тільки не запропонувала за зіпсовані продукти.