Позичили свекрусі велику суму грошей, а вона й не думає повертати. Чоловікові соромно квапити маму

Ми з чоловіком зараз перебуваємо не у кращому фінансовому становищі. Я в декреті, квартира орендована, а зарплата чоловіка не велика. Доводиться економити на всьому та вираховувати кожну копійку, щоб вчасно розплачуватися з господаркою житла та на щось жити. Дитина поки що занадто маленька, і я навіть підробіток собі знайти не можу, вона постійно на руках.

Усі ці труднощі можна було б уникнути, якби свекруха віддала позичені в нас гроші. Ми припускали, що у декреті буде важко, тож заздалегідь відкладали собі на подушку безпеки.

Про іпотеку вирішили не думати поки що, тому що чоловікові довелося одному працювати, і навряд чи ситуація з іпотекою була б кращою, ніж та, що маємо зараз. Але там хоч би була своя квартира. А зараз лише задоволена свекруха.

Працюючи до декрету, ми розраховували, що накопичений “жирок” зможемо нормально розтягнути на весь термін декрету, витрачаючи його потроху. Але це дозволило б хоча б не переживати щоразу “а чи вистачить у нас цього місяця на оплату квартири”.

У накопиченні брали участь ми з чоловіком нарівні. Не можна сказати, що це виключно мої чи його гроші. Скарбничка поповнювалася з обох зарплат. А коли до декрету залишалося півроку, до нас із проханням прийшла свекруха. Їй терміново знадобилася у борг велика сума грошей.

Вона давно мучилася із зубами, там у неї проблеми з цим. Ось вирішила кардинально все це вирішити – лікування, видалення, протезування та інше таке всяке. Робити, звичайно ж, збиралася у платній клініці, де хороші відгуки, але й цінник також вражаючий.

Я спочатку була проти того, щоб позичати свекрусі таку суму. З чого вона її віддаватиме, я гадки не мала. Але мені було сказано, що десь там свекрусі та її сестрі дісталася у спадок квартира, ось вона зараз у стадії продажу. А як продадуть, то одразу вона свою частку отримає і нам борг віддасть.

На логічне запитання, а чому свекруха просто не може почекати продажу квартири і вже тоді вирішувати свої проблеми із зубами, мені розповіли про якісь терміни акції, в які вона може не встигнути вкластися, тоді це коштуватиме ще дорожче.

– Це ж моя мама, ти не довіряєш їй? – дивувався чоловік.

Так, я не довіряла. Тому що дуже мені не хотілося розлучатися з великою сумою грошей на невизначений термін “коли продасться квартира”. Але мене запевняли, що до декрету гроші вже точно будуть.

І ось я вже в декреті, нашій дитині йде дев’ятий місяць, а з боку свекрухи немає жодних зрушень за боргом. Зуби вона собі зробила, ходить тепер задоволена, сяє голлівудською усмішкою. І я була б за неї щиро рада, якби кожна її посмішка не нагадувала мені про те, чому ми з чоловіком зараз у такому тяжкому становищі.

Жодних розмов про те, що скоро нам віддадуть борг. Взагалі жодних розмов про те, що вона нам хоч щось винна. Мені така поведінка здається дивною. Ти знаєш, що зайняла гроші в сім’ї сина, причому й гроші чималі, і ситуація в їхній родині зараз непроста, але ти не робиш нічого, щоб повернути борг або хоч якось порозумітися.

Я вже не раз говорила чоловікові, щоби він поспілкувався з мамою на тему обов’язку. Він у неї питав на тему квартири, як вона там, продається чи ні, і, судячи з відповідей свекрухи, щось усе ніяк. Я вже маю сумнів, що ця квартира взагалі виставлена ​​на продаж, якщо чесно.

Просила чоловіка серйозно поговорити із мамою на тему обов’язку. Нехай хоч кредит бере, хоч щось, але поверне нам законні гроші. А він дивиться на мене розплющеними очима і вважає, що це негарно з нашого боку. Мама не має грошей, бо були б – вона нам віддала б борг. А квапити її йому соромно.

– Ну ось як я прийду до неї і скажу “мамо, мене не турбують ваші проблеми, віддавайте наші гроші”. Ти як собі це взагалі уявляєш? – обурюється він.

Так приблизно так і уявляю. Наші проблеми її чомусь не хвилюють. Живе собі, радіє новій посмішці, до онука іноді заходить. А що батьки цього онука не знають, як їм наступного місяця виживати, її не турбує.

Сказала чоловікові, що у нього два варіанти – або його мама віддає борг, або він влаштовується ще на одну роботу, і мене не хвилює, як він встигатиме. Це його мама, це він умовив позичити їй гроші, це йому соромно квапити маму з віддачею боргу. Чому страждати повинні я та наша дитина?