Невістці не сподобався подарунок, тому вона тепер зі мною не спілкується. Але мене її образи не хвилюють, якщо чесно, а що вона головою слаба – ну так не мені з нею й жити

Моєму синові зараз тридцять років, а його дружині двадцять чотири. Юля – дівчина досить своєрідна. Чи то вони зараз такі, чи нам такий екземпляр попався, але заради понтів і гарних фото вона і здоров’ям готова пожертвувати і комфортом.

Я коли її побачила вперше, обомліла. На подвір’ї зима, мороз, а в неї коротка куртка до пyпця, штани в обліпочку та ще на підборах. Ось є голова людини? Мені здається в двадцять один рік уже пора б їй її придбати.

Синові я потім висловила, що якщо у його дівчинки проблеми з розумом, то хай хоч він за неї думає. Ну хіба це справа – нирки та придатки морозити. Зараз вона гарна набігається, а потім платитимуть мільйони на лікування, щоб дитину народити.

– Та нормально вона одягається, просто на тебе хотіла враження справити, яка вона гарна, – виправдовувався син.

Ну, вже щось, а враження вона справила просто незабутнє. На все життя запам’ятаю. Тут невістка впоралася на всі сто відсотків.

Була надія, що зараз Юлька пофорсить, а як вийде заміж, так перестане викаблучуватися, але це очікування не виправдалося. Нічого не змінилось. До неї в соцмережі як зайдеш – суцільні понти.

Після весілля у молодих постало питання з житлом. Вихід був простий – брати іпотеку, що вони й зробили. Платіж був значний, але поки працювали обидвоє, вони якось справлялися ще. А от коли Юля завагітніла і вийшла в декрет, то стало з грішми погано.

Син, звичайно, тягнувся, заробляв, але не за запитами Юльки. Їй же треба було весь гардероб змінити, вона тепер вагітна. Тільки ось наша вагітна з дому нікуди не виходила до ладу, тому навіщо їй цілий вагон взуття та верхній одяг – незрозуміло. А вже вечірня сукня для вагітних мене просто вбилa. Тоді їй було нікуди ходити, а зараз вона з неї вже випадає.

Та й верхній одяг у неї був такий, що вийти, сфотографуватися і зайти назад. Гуляти в ньому неможливо, бо холодно та непрактично. Але ефектно виглядає на фотографіях, тут точно.

Невістці треба було ще місяць доходжувати вагітність, коли був її день народження. Вона до свого свята зажадала у чоловіка новий телефо. Дуже якийсь дорогий і модний, я не знаю, не знаюся на них.

Я колись у сина запитала, що їй дарувати, він розвів руками. Сказав, що можу взяти участь у купівлі телефону, але я ще дурницями цими не займалася. Я вирішила подарувати невістці гарний пуховик. Саме щоб можна було гуляти з малюком і не мерзнути.

Пуховик вийшов мені майже пʼятнадцять тисяч, тобто не якась туфта за три копійки. Колір бежевий, який невістка любить, теплий, довгий, дуже добре виглядає. Він ще якийсь модний, як мені дівчина продавець сказала.

Подарувала я цей пуховик, а в невістки прямо вся радість з лиця схлинула. Каже мені, що такого в її віш-листі не було, це так зараз модні списки бажань називати. А я прямо знала, що в неї якийсь віш-лист є. Вона його виявляється на своїй сторінці викладала. А я ж прям постійно там сиджу, і не побачила, ага.

– Краще взагалі нічого не дарували б, раз на парфуми гроші пошкодували, – пирхнула невістка.

Пожаліла, так, парфуми, я потім подивилася, коштують чотири тисячі, а пуховик понад пʼятнадцять. На святі я залишатись не стала, додому пішла. Син намагався мене зупинити, але мені радості на кислу міну невістки милуватися.

Ось із того моменту невістка зі мною не спілкується. Хоч і подарунок мій потім носила, це я точно знаю. Ну не спілкується – то це не мої проблеми. Внучку мені син привозить, а що там у голові у мами дитини, то не моя справа.

Якщо вона чекає, що я перша піду на примирення, то воно мені не потрібне. Я і без невістки чудово почуваюся. Тим більше, це вона мене образила, навіть не подякувала за подарунок. Значить так тому і бути. Мені хоч мороки менше, не треба ламати голову, що їй дарувати. Один раз не вгадала – тепер зовсім вільна.