Розслабтесь! Незалежно від того, як ми намагаємося, нашим дітям все одно буде що розповісти психотерапевту

Цей текст є доброю профілактикою нашого материнського перфекціонізму – прагнення бути ідеальною матір’ю.

Колись у мене народиться син, і я зроблю все навпаки. Буду вже з трьох років казати йому: “Милий! Тобі не обов’язково ставати інженером. Ти не повинен бути юристом. Неважливо, ким ти станеш, коли виростеш. Хочеш бути патологоанатомом? Будь ласка! Футбольним коментатором? Звісно! Клоуном в торговому центрі? Відмінний вибір!”

І у свої тридцять років він прийде до мене, цей підніжжястий, лисий клоун з розтікаючимся гримом на обличчі і скаже: “Мамо! Мені тридцять років! Я клоун в торговому центрі! Ти такий шлях для мене хотіла? Над чим ти думала, мамо, коли говорила мені, що вища освіта не обов’язкова? Що ти хотіла, мамо, коли дозволяла мені грати з хлопцями замість математики?”

А я скажу: “Милий, але я йшла за тобою у всьому, я не хотіла тиснути на тебе! Ти не любив математику, ти любив грати з меншими хлопцями”. А він скаже: “Я не знав, до чого це приведе, я був дитиною, я не міг нічого вирішувати, а ти, ти, ти зламала мені життя” – і розтре грязним рукавом помаду по обличчю. І тоді я встану, подивлюся на нього уважно і скажу: “Отже, в світі є два типи людей: одні живуть, а інші шукають винних. І якщо ти цього не розумієш, то ти ідіот”.

Він скаже “ах” і впаде в нокаут. Для психотерапії знадобиться близько п’ять років.

Або не так. Колись у мене народиться син, і я зроблю все навпаки. Буду вже з трьох років казати йому: “Не будь ідіотом, Владику, думай про майбутнє. Вчи математику, Владику, якщо не хочеш провести всю життя оператором колл-центру”.

І у свої тридцять років він прийде до мене, цей підніжжястий, лисий програміст з глибокими зморшками на обличчі і скаже: “Мамо! Мені тридцять років. Я працюю в «Гугл». Я працюю по двадцять годин на добу, мамо. У мене немає родини. Над чим ти думала, мамо, коли говорила, що хороша робота зробить мене щасливим?

Чого ти досягала, мамо, коли змушувала мене вчити математику?»

А я скажу: “Дорогий, але я хотіла, щоб ти отримав хорошу освіту! Я хотіла, щоб у тебе були всі можливості, дорогий”. А він скаже: “А нафіга мені ці можливості, якщо я нещасний, мамо? Я йду повз кловунів у торговому центрі і заздрю їм, мамо. Вони щасливі. Я міг би бути на їхньому місці, але ти, ти, ти зламала мені життя” – і почне треть пальцями носа під окулярами. І тоді я встану, подивлюся на нього уважно і скажу: “Отже, в світі є два типи людей: одні живуть, а інші все час чекають. І якщо ти цього не розумієш, то ти ідіот”.

Він скаже “ох” і впаде в нокаут. Для психотерапії знадобиться близько п’ять років.

Або інакше. Колись у мене народиться син, і я зроблю все навпаки.

Буду вже з трьох років казати йому: “Я тут не для того, щоб щось твердити. Я тут для того, щоб тебе любити. Йди до тата, дорогий, запитай у нього, я не хочу бути знову крайньою”.

І у свої тридцять років він прийде до мене, цей підніжжястий, лисий режисер з середньоросійською тугодумкою в очах і скаже: “Мамо! Мені тридцять років. Я вже тридцять років намагаюся домогтися твоєї уваги, мамо. Я присвятив тобі десять фільмів і п’ять вистав. Я написав про тебе книгу, мамо. Мені здається, тобі все одно. Чому ти ніколи не висловлювала своєї думки? Зачем ти все час відсилали мене до тата?”.

А я скажу: “Дорогий, але я не хотіла нічого вирішувати за тебе! Я просто любила тебе, дорогий, а для порад у нас є тато”. А він скаже: “А нафіга мені татові поради, якщо я запитував тебе, мамо? Я все життя намагаюсь домогтися твоєї уваги, мамо. Я психую на тобі, мамо. Я готовий віддати все, лише би хоч раз, хоч раз зрозуміти, що ти думаєш про мене. Своєю мовчанкою, своєю відстороненістю ти, ти, ти зламала мені життя” – і театрально закине руку до лоба. І тоді я встану, подивлюся на нього уважно і скажу: “Отже, в світі є два типи людей: одні живуть, а інші все час щось очікують. І якщо ти цього не розумієш, то ти ідіот”.

Він скаже “ох” і впаде в нокаут. Для психотерапії знадобиться близько п’ять років.

Цей текст є доброю профілактикою нашого материнського перфекціонізму – прагнення бути ідеальною матір’ю. “Розслабтесь! Незалежно від того, як ми намагаємося бути хорошими матерями, нашим дітям все одно буде що розповісти своєму психотерапевту…