Мудра людина, яка прожила своє життя, розуміє, що потрібно жити кожним днем і радіти кожному своєму БАЖАННЮ

Багато років тому, коли моя мудра бабуся ще була живою, вона одного разу сказала мені та моїй матері, коли ми висіли нові штори на Великдень, неймовірну річ. Ті штори були, за ті часи, дуже модними: з асиметричними ламбрекенами, кистями та іншими прикрасами. Вони якось не хотіли підтримуватися на карнизах, часто впадали на наші голови… Ми розлючалися, намагалися виправити ситуацію, сміялися та знову приступали до роботи.

Слова нашої мудрої бабусі залишилися в пам’яті: — Ще зовсім недавно я стрибала б до стелі, якби у мене з’явилися такі штори, — сказала бабуся, — а зараз немає ані крихти бажання. Воно відходить, дівчата… бажання відходить. До всього. І до речей, і до людей.

Робіть все, поки ви маєте на це бажання. Тратьте гроші на дурниці — не заощаджуйте! Дурниця дарує радість, а накопичення — ні. Куди вам накопичувати? На похорони? Ще нікого не залишили непохованим. Радійте, поки радість є. Любіть, поки хочеться.

Настає час, коли вже не хочеться чужого тепла. Здавалося б, нічого більше не хочеться. Мабуть, природа зробила це спеціально, щоб ми спокійно йшли, не ліпилися ні до речей, ні до людей.

От і я готова піти. А якби зараз могла повернутися в ваш вік, то жила б одним днем, і раділа б кожному бажанню.

Моєї бабусі вже давно немає. Але я живу саме так: одним днем і радію кожному бажанню.