Як офіціантка поставила на місце багатеньку тітоньку
Розповідь піде від імені офіціантки
Почну я з того, що працюю в престижному і дорогому ресторані і, відповідно, мені потрібно завжди виглядати, як з обкладинки журналу.
Якось раз, прийшовши в салон краси на зачіску, я зустріла там наших постійних клієнтів, мило їх привітала і сказала, що дуже рада бачити. Одна з них відразу ж мене впізнала, але все ж вирішила уточнити.
– Це ти працюєш офіціанткою в ресторані поруч? – запитала жінка.
Я нічого не сказала, а лише схвально кивнула.
– Як поживаєте? – запитала я у цієї пані.
Вона моє запитання проігнорувала, обличчя її зморщилося і вона оглянула мене огидним поглядом. А пізніше видає:
– Я думаю, навряд чи такі, як ти, можуть собі дозволити такий дорогий салон краси – заявила дама.
Я поперхнулася слиною, як вона посміла мені таке говорити, та ще й в обличчя. Та й взагалі, яке вона має право висловлювати думку про моє соціальне становище та ще й при інших?
Трохи відкашлявшись, я перепитала – Що ви сказали, вибачте? Але моє запитання вона знову проігнорувала, окинувши мене лише оцінюючим поглядом.
Потім демонстративно повернулася до мого майстра і заговорила таким тоном, ніби я не пару хвилин назад зі смітника вилізла.
– Дорогуша, вона працює офіціанткою. Чи впевнена ти, що у неї є гроші оплатити твої послуги?
Я б на твоєму місці задумалася, але ж і без зарплати можна залишитися.
– Вибачте, вона мій постійний клієнт протягом двох років і мені ще жодного разу не доводилося сумніватися в її платоспроможності – сказала майстер.
Я вже подумала, що після слів майстра вона замовкне, але вона все ніяк не вгамовувалася. Усередині мене вже починало все кипіти, але я трималася.
І раптом, багатенька тітонька почала голосити – Боже, та де це бачено, щоб такі бідняки, як ти, витрачали гроші на такі дорогі процедури. Таке відчуття, ніби тобі гроші дівати нікуди і нічого не потрібно. Так їжі б краще б купила!
У салоні краси стояла тиша, всі мовчали і спостерігали за нами. Мене настільки розлютила і шокувала її гордовитість, що я не витримала і заговорила.
– Ви пробачте, але працюю я не тому що у мене немає грошей, а тому що не хочу витрачати час даремно. Я вчуся в престижному коледжі і якщо Вас так цікавить моя фінансове становище, то я не бідую і гроші у мене є. Але навіть якщо б і не було і я просто працювала офіціанткою. Ви не маєте ніякого права лізти в моє життя. Це мої гроші і розпоряджаюся я ними, як хочу і в Ваших порад не потребую.
І, до речі, Ваш чоловік часто приходить до нас і постійно скаржиться на Вас, краще б зі своєю сім’єю розібралися.
Після цих слів пані замовкла, відвернулася і більше в мою сторону навіть не дивилася.