Не поступився місцем бабусі. Чим це обернулося

Нещодавно їхала до батьків в райцентр. Містечко невелике, в основному приватний сектор, городи, господарства …

Сіла в автобус на заднє сидіння і, за звичкою, почала спостерігати за салоном. Звернула увагу, що більшість сиділи парами – чоловік біля вікна, жінка – біля проходу. Винятком були одинарні сидіння праворуч по ходу.

Стоячих пасажирів представляла переважно жіноча стать. Коли на одній з проміжних зупинок в автобус зайшла, вірніше, забралася, бабуся з паличкою, чоловіки дружно відвернулися до стекол, а місце старенькій поступилася одна з пасажирок з одинарного сидіння. Бабуся сіла, подякувала, і похитала головою:

– А я думала, хтось із мужиків поступиться!

– Так вони, напевно, втомилися, нехай посидять біля віконця, поспостерігають! – відповіла пасажирка.

Я навіть засміялася, а мужики якось дружно втягнули голови в плечі, і дійсно, як по команді, почали зображати сплячих.

Я ще трохи повеселилася від цієї картини, і згадала, як в минулому році мене з 8 Березня вітала в райцентрі однокласниця і її чоловік. Ми з подружкою обмінялися побажаннями, а чоловік стояв і кивав, як китайський бовдур. Але швидко зреагував на запитання дружини:

– Коля, ти думаєш вітати Ніну?

– Так, звичайно, вітаю, – знову закивав Микола, і глянув на дружину. Та схвально подивилася, і він продовжив – Всього найкращого, здоров’я, ну і так далі …

Миколай привітав мене тільки після команди своєї дружини. Швидше за все, і мужики в автобусі настільки просякли духом матріархату, що без посилу своїх подруг вони з місця не зрушать. А посилу не було. Їх спеціально посадили далі від проходу, щоб, не дай Бог, не проявили своєї ініціативи. Звідки у них така аморфність, просто незрозуміло!