Молодший диявол запитує у старшого: “Як вам вдалося відправити так багато душ до пекла?”

Молодий диявол запитує старого:

— Як ви встигли відправити так багато душ у пекло?

Старий диявол:

— Через страх!

Молодий:

— Молодець! А чого вони боялися? Війни? Голоду?

Старий:

— Ні… Хвороби!

Молодий:

— Вони не хворіли? Вони не помирали? Чи не було ліків?

Старий:

— Захворіли. Вони померли. Було ліки.

Молодий:

— Я не розумію.

Старий:

— Випадково вони вирішили, що єдине, що варто зберігати за будь-яку ціну – ЦЕ ЖИТТЯ!

Вони перестали обійматися. Вони перестали вітати одне одного! Вони позбавилися всіх людських контактів. Вони відмовилися від всього, що робило людину людиною!

Вони залишилися без грошей. Вони втратили роботу.

Але вони вибрали боятися за своє життя, навіть якщо у них не було хліба на їжу.

Вони вірили тому, що чули, читали газети і сліпо вірили усьому, що читали.

Вони відмовилися від свободи.

Вони більше ніколи не виходили з дому. Вони нікуди не ходили. Більше ніколи не відвідували друзів і родичів. Весь світ перетворився на велику в’язницю з осудженими – добровольцями.

Вони прийняли все! Все це, щоб прожити ще один жалкий день.

Вони не жили, вони помирали кожен день!

Відібрати їх жалку душу було занадто легко.

(Клайв Льюіс з книги «Письма Баламута», написано у 1941 році)